Чесно кажучи, я ніколи не планував купляти Subaru. Навіть трохи побоювався — особливо славнозвісного «4-го циліндра» (жарт з долею правди, який потім мене настигне). План був інший: шукав кросовер на автоматі для сімейних задач. Дивився у бік Honda, Hyundai, Mitsubishi, Jeep.
До цього їздив на Honda Civic fastback MA8, 1.4 автомат, і хотів щось вище та практичніше.
Але все сталося емоційно й несподівано. Побачив, що мій знайомий автомеханік виставив на продаж Forester SG5. Вирішив взяти покататись, і зізнаюся — спочатку він був мені не зрозумілий. Але подумав: «кращого варіанту, ніж купити у знайомого, може й не буде, а якщо шукати далі — то це надовго й не факт, що знайду щось краще».
Огляд був мінімальний:
перевірив кузов — щоб не був гнилий (корозія була, але прийнятна);
техніку не перевіряв — довірився другу, бо він його обслуговував.
І от так я вирішив купити. Залишив йому ж свою Хонду на ремонт, а сам поїхав додому вже на Субару.
Реакція вдома:
Дружина здивувалась і спитала:
— «А де наша машина? Що сталося?»
Подумала що я позичив чужу машину. А коли я сказав, що купив її, вона лише з посмішкою відповіла:
— «Ну, нарешті ти перестанеш вечорами гортати AutoRia в ліжку».
Так у мене з’явився Forester, який я спершу навіть не хотів брати. І тоді я ще не думав ні про офроуд, ні про тюнінг. Це прийшло пізніше — коли через мою дурість мотор застукав, я зробив капіталку і зрозумів, що ця машина залишиться зі мною надовго. Але про це — вже у наступних записах.