Як селюки ходову Форду ламали

Цей день настав - я вклав ходовку на Форді.

Робив я це не сильно довго, але доволі методично, бо дозволяю собі їхати 100+ там, де інші їдуть 20 і ловлять ями в пів колеса.

Інакше це закінчитись не могло, і ось через 2 роки машина ззовні по звукам нагадувала якесь відро з гайками. Їздити з невозмутімим і гордим ліцом вже не можна було.

Але я ще разок зробив марш-бросок на Захід, сходив в гори, а по дорозі назад заїхав в Кийов і там зганяв на вібростенд, де мені приговорили купу всього. Одне я приговорив собі сам, там же підтвердив - моя нова оригінальна подушка двигуна пішла по одному місцю, і кожен скид чи набір швидкості супроводжувались поштовхами.

Як ніби і не біда - в запасі типу була стара. Була би, якби я її не поміняв на паливну магістраль. Я ж тоді був багатий і успішний, нафіга мені це старе ріщя? 

Поскрипів зубами і замовив нову оригінальну за 6к...

Також наскрипів зубами на два передніх важеля по Муг в зборі, к-т сайлентів Дорман на обидва задніх колеса і стоєчки стаба задні.

Спочатку швиденько поміняли важелі і подушку двигуна, нарешті добрався до накладки вихлопної, трішки підрихтував її і зібрав.

Також прикріпив задній бампер, бо він теж від того колеса постраждав.

І поміняв оригінальний датчик температури на якийсь кЕтайський.

І знову упер на Захід в гори.

Перед цим прозрів з того, що все почало вібрувати. Як виявилось, баланс на новій резині пішов у відпустку вже давно, але так як передніх сайлентів в принципі не було, це все в салоні не відчувалось.

Джерела противних звуків залишились лише позаду.

Покатався ще трошки, чільнув в Вінниці.

Знову щось там попробував сфоткати красівоє.

І ось цей день настав. 

Нанотехнологіями, стяжками і за допомогою якоїсь матері Влад дістав сайленти. Перед цим, правда, поломав 2 пари тисків + один чужий зйомник. Відчуває моя жопа, що скоро мене на СТО вони пускати перестануть...

Але тутаж виявилась проблємка.

Тут ще два п*дараса на виброс просяться.

Терміновий додеп і доставка блаблакаром, а тим часом успішно пересідаємо на крому і ганяємо по ділам. 

Історія про діла ще буде в іншому БЖ.

Також встановлюємо трос ручника (передній), який був пошкоджений все тим же грьобаним колесом від грьобаного фуріста. Тут теж не все гладко, бо Влад розібрав пів машини, щоб туди залізти.

І тепер колесо стоїть рівно, а позаду 0 звуків.

На черзі - реставрація рейки, бо теж застукала.

Сиджу і думаю - а чи нужна мнє, брат, такая машина? Чи може назад на дизельні сараї? 

Але, якщо чесно, думаю так лише до першої прямої на трасі чи хренової дороги, де виходить рухатись набагато швидше і комфортніше за інших. Тому поки навіть і не знаю :) 

Реклама

10% відсотків знижка!