Пошуки правди

Як я вже зауважив в попередньому дописі, встановлення шифтеру Barton не вирішило проблеми з важким переключенням передач. Мало того, що при переключеннях на обертах двигуна вищих за 3000 об/хв був присутній огидний RPM lock, так до нього зі збільшенням температури оточуючого середовища додалося ще й явне недотискання зчеплення навіть при спокійній міській їзді. І от одного разу після годинної стоянки ввечері на парковці біля басейну в очікуванні доньки, я не зміг включити на місці жодну передачу! Довелося заглушити двигун, ввімкнути передачу та завести його з вижатим зчепленням. Після цього я, немов знову на АКПП, почав потрохи котитися. Стало зрозуміло, що справа точно не в коробці передач, а саме в приводі зчеплення. В мене були підозри на підсос повітря чи погано прокачану систему, та навіть на неякісну гальмівну рідину Textar DOT 3 - мозок відчайдушно намагався знайти відповідь на питання "якого дідька!?" Доїхавши додому, я відкрив капот та перевірив рівень рідини - все було гаразд. На килимку під педаллю також було сухо. Сівши знову за кермо, я почав натискати на педаль зчеплення в пошуку відповідей, і відчуття мені не подобалися. Аж раптом щось тріснуло та вилетіло знизу з-під торпедо під водійське сидіння. Я вискочив з автівки і руками під сидінням намацав шматок пластикового вушка, яке кріпить шток головного циліндра зчеплення до вісі на педалі.

"Ось і відповідь, ось причина моїх страждань!" - подумав я. Тепер треба було якимось чином відремонтувати автівку, принаймі тимчасово. Я поліз "гуглити" рішення та з сумом для себе відкрив цілий новий вимір страждань. Виявляється, що ця проблема є надзвичайно розповсюдженою.

Настільки, що навіть на всіма улюбленому Алі продається готове рішення з алюмінію за якихось 250 грн!

Та чекати допоки посилка з Китаю приїде в Україну в мене не було сил та часу, тому наступного ранку я відправився на базар на пошуки пригод. Начитавшись напередодні "коміксів" від американських колег, я придбав такий набір.

Лишилося з цього всього буквально зварити/нарізати вушко потрібної довжини. Знявши на око розміри стало очевидно, що спершу потрібно вкоротити пустотілий болт, який я збирався вдягнути на шток. В одному з наших офісів була болгарка, тож я одразу пішов туди просити кума про допомогу. А йому тільки дай щось рубати. Ломати - не будувати.

Після рубання наступним логічним кроком було зварювання. Для цього я поїхав на наш головний склад, де був зварювальний апарат.

Після всього цього "хендджобу" я приїхав додому, щоб встановити це крафтове вушко на місце та перевірити витискання зчеплення. Накинув вушко та натиснув педаль - з заглушеним двигуном на місці перша передача ніби включилася. "Прекрасно!" - подумав я, та почав фіксувати вушко на штоці циліндра маленьким саморізом. Звісно ж він не витримав і десяти натискань на педаль, що мене засмутило. Швидких варіантів в мене було небагато. @Кowаlsкі порадив приварити до бувшого болта гайку та підібрати маленький болт потрібного диаметру, але мені хотілося простих та неправильних рішень. Тому на допомогу прийшло холодне зварювання з "Епіцентру".

Заліпивши шток Коброю, я вирішив піти додому та повернутися рано вранці наступного дня, адже потрібно було ще накинути на вісь педалі зчеплення фіксатор.

Вставши в 5 ранку, я побіг до автівки сповнений радощів та хвилювання. Кобра застигла настільки, що перетворилася на бетон, і це мене дуже порадувало. Впевнений в собі, я почав вставляти на місце стопор... та він ніяк не хотів влізати в паз. Виявилося, що треба було більш ретельно зачистити шов після обварювання, та тепер вже нічого не вдієш, хіба надфелем по місцю пилити. Надфеля в мене не було, а в п'ятій ранку його позичити було вкрай важко, тому я взяв до рук молоток, який в мене був, та почав з його допомогою "запрошувати" стопора на своє місце. За півтори години мені зрештою якимось дивом вдалося закласти стопор на місце, це було найважче з усього того ремонту за два дні. Вернувшись додому стомленим, але не зламаним, я поснідав та поїхав на роботу. Зранку було ще прохолодно та не було заторів, тому мені здалося, що зчеплення працює прийнятно. Однак вже ввечері після стоянки на сонці я знову не зміг включити передачу на заведеному двигуні. Стало очевидно, що причина була не в зламаному вушку, як я думав раніше, й радіти було зарано. Доїхавши додому, я став під під'їздом та відкрив капот, щоб знову спробувати знайти причину всього цього неподобства. В очі мені кинувся шланг, що йшов від бачка з гальмівною рідиною до головного циліндру зчеплення.

Рукою я намацав гальмівну рідину під штуцером і подумав, що я вкотре нарешті докопався до істини - раз рідина виходить, то й повітря при натисканні педалі може в систему потрапити. Під руками в мене був лише пластиковий хомут, на якому, як всім нам відомо, в цьому світі тримається абсолютно все. Тож я без сорому та вагань накинув його на шланг та затягнув чим тугіше.

Наступного ранку попередній тест драйв показав, що все нарешті гаразд. Та вже ввечері стало очевидно, що я ходжу по колу. Тому я повернувся знову до "гугління", яке принесло свої плоди...

Реклама

Знижка 10% за промокодом!