Планував на 21-26 серпня поїздку.
День Незалежності+ вихідні співпали, на це свято.
Тому готувався потроху, але не переживав, якщо буде щось, що може відмінити поїздку.
Планував їхати четвер ввчечері, це 21 число, бо в пятницю мало бути багато рухів, а я такого не люблю, хоч і на моті в заторах не стояв би.
І добре, що не поїхав, у знайомої, виходило тільки в Пятницю, вирішили, їдемо разом.
Тому в четвер в мене все повилазило, що описував в попередньому пості.
Сів акум, порвався тросик щеплення, але якраз до пятниці все пофіксив, добре, що не в дорозі)
А, згадав, чому ще мав бути четвер.
На пятницю, передавали дощі, тому планував то всьо проскочити, та вже на морі перечекати,але нажаль...
Виїхали в 13.00
Заправка, збори, всі діла.
Купив їй дощовик, бо в мене був, а пані його не мала, і їхала на легенькому, тому вирішив, що хай буде, ніж сушити її на заправках, бо так довше.
Перший дощ зловили відразу за Білою.
Було не сильно, але встигли вдягтись на зупинці, та поїхали далі.
Через кілометрів 70 вже було сонце.
Скинули усе, і до Умані доскакали по сухому.
Заправка, перекур, і десь на Ресторані Поплавок, чергова зупинка для того, щоб зачохлитись.
Шось дуже страшні хмари були, і краще одягтись перед, ніж під дощем.
Та і заправок чи зупинок там не багато в дорозі.
Почались підйоми за Кривим Озером, з яких лились річки цілі.
Так і трапилось.
Таке іноді лило, як в стіну заїхали.
На асфальті просто ріка.
А вибоїни колій від фур повні води
І коли авто туди заїхало, ще маєш цунамі зверху.
Але дощовики тримали.
Десь іноді проходила водичка, але в основному сухо.
Доїхав до свого перехрестя, глянув на уламки.
Болтики ще валялись там, і шматки фари)
Побачив те місце, ностальгнув.
І поїхали на затоку.
Я хотів Грибівку, але місць не було, а так співпало, що знамий був в одному мотелі Затоки, тому бронював поки ми їхали номер.
До моря не далеко, але підїздна дорога по плитам, таке собі.
День провели тут, та вирішили міняти локацію.
не сильно люблю Затоку.
Але першого разу тут вистачило))
Купатись не полюбляю, тому тільки ноги мочив, але море просто лід.
Сильно холодне.
З чайками трішки спалив плечі, та і весь відпочинок.
Людей не багато
Хоча ми і були трохи далі від центру, де базаричики, але все працює ніби на 40%
Багато закинутих курортів, місць продажів, пляжів, які поросли чагарниками.
На неділю, вирішили міняти локацію.
Якраз, в Грибівці звільнився номер.
Їдемо.
По дорозі, заїхали до вітрячку.
Та в Санжійку.
Потім Грибівка.
Номер простий, але усе є, крім їжі)
Тут треба самому все готувати.
Ціна 1.400грн
В затоці все те саме, 1.800.
І столова в день десь 900 тягне.
Поруч гарний ресторанчик, який відвідали.
Ну і схід сонця.
Виїхали додому в понеділок.
Вранці писало +13, але було усі 10 на відчуття.
Добре, що був дощовик, який також рятував від холодного вітру.
Розхід був в средньому 5л/100км
Їхали не в моєму режимі 170-180, тому так.
В мене при моєму режимі розхід 7.5л.
А тут, крейсер 130, а при дощу всі 100 їхали.
Дома помив мота, бо було усе жахливо.
Також, підійшла заміна мастила.
20-та по рахунку за 5 років.
Двадцять замін мастила, це по 4 заміни в сезон в середньому))
Але цього року всього 10.000 накатав, це найменше, за 5 років, та 6 сезонів...
Все через аварію.
Але буде більше!
Усе зробив, готовий до нових подорожей.
Пробіг 125.000км
Але я не відпочиваю в дорозі.
Постійно дивлюсь по дзеркалам.
Я люблю їхати і кайфувати від їзди, вже потім відпочинок.
Це був 2020
Моя перша подорож евер
Назад вже їхав сам
Бо 120-130 міг заснути.
Цього року другий раз був.
Бо дівчинка.
Я люблю тримати свій ритм і швидкість
Коли ти ні від кого не залежиш.
Коли в своїх думках в дорозі
А не гукаєш всіх.
Їзда в соло то зовсім інше…
Ну а щодо швидкості я філософ ще той, їздити 10+ років на юбрі…
Не думав щось біль обємне?
Я в 2022 взяв будинок на колесах.
Коли продав Хареля
Завжди мріяв.