Частка 6. Продовження епопеї

Не маю сил писати, але треба подилитися скілами зі спільнотою.

Може хтось мінує мої граблі.

Початок гнитючего сексу зі зчепленням в останніх 5 дописах.

Проїхав після заміни головного циліндра зчеплення 3000 км, майже місяць. Педаль знову почала провалюватися.

Рідина стоїть на рівні.

Приїхав на СТО.

Ну що, кажуть, чорна рідина, манжетам пизда.

Китай.

Хулі ти чекав?

Замовив таке саме гівно головне за 1230 гривень.

Своїм ходом доїхав до крамниці, забрав. 

З ранку зробив працю та поїхав на ремонт.

Задня майже не вмикається, хруст, як від чипсів у голові.

Перша іноді так, іноді ні.

Якщо вмикається, зусилля як на камазі з минулого життя.

За годину та мінус 600 гривень знову поїхав працювати.

Пизда!

50 км

5 годин

Знову на паску тягнуть 20 км на ремонт.

Педаль зчеплення лежить на підлозі. 

П'ятниця, вечір.

СТО чіліть.

Я в шоці.

Що робити!

Але, з ремонту вже іде рідний! Made in Japan!

Головний циліндр зчеплення.

Субота.

Відкриваємо капот, щоб відсмоктати рідину та зняти головний циліндр.

Хуя.

Він порожній....

Схуялі?

Доліваємо.

Бля.

Тече знизу ДОТ4.

Отригнув робочий циліндр!

От нахуя?

АД Технікс на понеділок, 670 гривень 

Їдемо на Еліт.

1230!

Що краще, хуй у долонях або пизда у хмарах?

Беремо!

Година.

Робочий замінено.

Рідина відновлено.

Все прокачано.

Проїхав 500 км.

Поки насолоджуюся життям.

Рідний робочій поїхав на реставрацію.

Манжети кажуть гууд.

Але поршень як яйце.

:-(

Шукаємо в европе манжети нові на головний циліндр, ще один буде в запас.

Висновки?

Висновок не буде.

У кожного своє щастя.

Ще!

Була заміна втулки,

на який педаль зчеплення працює.

Там своя окрема історія виготовлення.