Покращення во всей своей красе. К большому сожалению иногда приходится прибегать к услугам Укрпошты ( далее УП ). Трудно уловить логику , но в целях оптимизации УП сократила количество отделений и перешла на пересувной пункт то есть машины которые должны доставлять почту, пенсии старикам и т.д... Из за этой грёбаной войны приходится жить в качестве беженца в одном из сёл Черкасской области.Село можно сказать неплохое, но УП убила во мне веру в разум и какое то логическое мышление. Вчера звонок : вам пришла посылка международная, но мы её вам не отдадим потому что мы уже закрылись и едем в Черкассы.. Ездит красивый новый фургончик Фиат Добло весь в наклейках УП, наверное многие видели такие. По идее и их же расписанию они должны возить почту и всякую попутную фигню три раза в неделю и в отделении обычно они проводят около трёх часов, раздают пенсии, продают газеты (двухнедельной давности..и люди покупают) и принимают оплату комуналки.Ок, еду сегодня на назначенное время и вижу большой и ржавый замок на двери отделения. Сел в машину жду..10-15-20 минут проходят и тут меня посетила мысль а не перезвонить бы им ? Набрал номер с которого мне обещали мою посылку - отвечают что они опаздывют и нужно ждать. Наверное они очень заняты, а я просто дурака валяю и мне нечем заняться?..Спрашиваю сколько нужно ждать - отвечают через час будут. Ок, еду домой и через час опять подъезжаю на почту (2-2.5 км ) и опять наблюдаю ржавый замок на двери.В очередной раз не стал им перезванивать потому что нормальные слова в моём лексиконе закончились. Глубокий вдох - выдох и замечаю наклейку на окне здания почты на которой указан номер горячей линии...Как я был наивен (((( Дозвонился с трудом, прослушал дурацкого робота в меню и в конце концов услыал голос милой девушки Светланы, которая выслушав мою весьма корректную лексику ( хоть это было и тяжело ) предложила мне ожидать машину и дальше и якобы она всё равно приедет и ** не может такого быть чтобы не приехала..**На этом мои нормальные слова откончились и я дал отбой связи.
Самое печальное, что это очень похоже на систему..С месяц назад у меня была надобность отправить заказное письмо с уведомлением, точно так же приехал на эту же почту , а у них не оказалось марок в машине...Туалетная бумага, какие то банки консерв и календари есть, а марок и конвертов нет. Я глазам не поверил обошёл вокруг машины..точно машина УП. Точно так мне было сказано , что ** завтра мы в 12 будем тут и возьмём с собой марки и конверты..) и точно так они в назначеное ими же время не приехали...У меня просто нет слов. Терпеть не могу людей которые говорят одно, а делают противоположное. Посылка так и не получена, любое сотрудничество с УП для меня закрыто, надеюсь навсегда. В соседнем селе было полноценное отделение УП, работающее 4 дня в неделю на протяжении дня...закрыли и теперь к ним тоже приезжает или не приезжает машина.Что то хотел у них купить, а у них терминала нет, только наличкой оплата. Как ? Это государственное предприятие или что ? Попробуй в глухом селе окрыть магазинчик или ларёк, налоговая сразу за сраку возьмёт и потребует отдавать покупателям чеки и ставить терминалы. А УП можно и так работать...История не закончена ещё, посылка моя где то катается (надеюсь..) хотя по треккеру пришла в страну около трёх недель назад. Написал немного сумбурно, ещё в душе страсти кипят ))
Бо я ото шокований від реорганізації мого відділення (в сусідньому будинку). Воно почало працювати замість до 18-ї, як раніше, тепер з 8:00 до 21:00, а в суботу і в неділю (укрпошта в неділю, Карл!!!) з 9:00 до 19:00. Сказати, що я в шоці - це нічого не сказати.
Але далі - більше. Замість декількох тіточок лінивцеподібного типу, коли черга із трьох чоловік - це на годину, тепер працюють двоє чувачків, і все дуже нагадує нову пошту, типу, наступний, наступний, наступний...
Якось так.
Ось так це бачить GPT ..“Посилка, якої не існує”
Село в Черкаській області здавалося тихим. Занадто тихим. Вітер шурхотів між хатами, а десь далеко кричав ворон. Він чекав — на ту саму машину Укрпошти. Червоні наклейки, гарні рекламні гасла, усмішливі обіцянки… І жодної логіки.
Вчора йому зателефонували. Голос у слухавці сухо повідомив: “Ваша міжнародна посилка прибула. Але сьогодні ви її не отримаєте — ми їдемо в Черкаси”. І зв’язок урвався.
Наступного дня він був готовий. Машина мала прибути за розкладом. Він приїхав заздалегідь — але двері відділення зустріли його великим ржавим замком. Порожнеча. Мертва тиша.
Минуло 10 хвилин… 15… 20… Нарешті він не витримав і набрав номер. Голос на іншому кінці дроту обережно кинув: “Ми запізнюємось. Чекайте. Годину”.
Година минула, і він повернувся. Замок на місці. Холодний метал іржі, ніби сміявся йому в обличчя.
Він наважився на останню спробу — гаряча лінія. Після довгого бою з бездушним роботом трубку взяла жінка зі спокійним голосом:
— Не хвилюйтеся, машина обов’язково приїде. Не може бути, щоб не приїхала…
Її слова звучали, як сценарій, написаний кимось іншим. Наче вона повторювала їх сотні разів, знов і знов, без жодної емоції. Він зрозумів: це не збій. Це — система.
Місяць тому тут вже було схоже. Він хотів відправити лист із повідомленням, але у фургоні не виявилося марок чи конвертів. “Завтра привеземо”, — пообіцяли тоді. Завтра вони так і не приїхали.
Він бачив у вікні того ж фургона банки консерв, календарі й старі газети. Але не було головного — того, заради чого існує пошта.
Його посилка була десь у темних лабіринтах невідомості. Може, катається в кузові по розбитих дорогах. Може, лежить у темному складі, де час зупинився. Може, її вже не існує.
Він знав тільки одне — ця історія не закінчена. І наступний дзвінок може стати або початком розв’язки, або ще одним витком у цьому безкінечному колі абсурду.
Бо коли Укрпошта каже “чекайте”, ти вже не чекаєш посилку.
Ти чекаєш кінець історії .. 📦