🛠️ Сьогодні — день, коли все зійшлося: і настрій, і бажання, і вільний час
І знаєш що? Я не став гаяти жодної хвилини — спрямував усе це на користь своїй Славуті! 🚘❤️
📦 Замовив у знайомого перевіреного продавця дві важливі деталі:
🧩 прокладку кришки клапанів і
📃 прокладку маслоуловлювача — в народі її часто називають просто «простирадло» 😄
🔧 Почав розбір — з ентузіазмом і обережністю.
Зняв пластикову накладку з двигуна, відкрутив гофру повітряного фільтра від дросельної заслінки 🌬️
Далі по черзі:
патрубок вентиляції картерних газів,
шланг вакуумного підсилювача гальм,
і саму трубку вентиляції картерних газів 🧪
🔩 Перейшов до болтів кришки клапанів… і тут, як кажуть, перша ложка дьогтю в бочку мотивації:
😞 Один болт, який знаходиться прямо під патрубком вакуумного підсилювача, був зірваний.
❗ І що особливо прикро — ніхто на СТО мені про це навіть не сказав, коли я востаннє туди звертався.
А це ж моя перша самостійна розбірка, кожен рух — із хвилюванням і трепетом. 💬👐
⚠️ Такий «подарунок» від попереднього втручання, звісно, трохи зіпсував момент, але водночас і додав упевненості: тепер я все роблю сам, бачу й розумію, без сліпої віри в чужий досвід.
📸 До речі! Фото-звіт буде у двох частинах — на жаль, Driver.top обмежує кількість фото в одному записі 📷😅
🔧 Озброївшись своїм вірним ключем на 13, з тонкою головкою і зручним важелем, я акуратно діставався навіть до найпотаємніших місць 💪
І ось…
Зняв кришку — і перед очима відкрилася не найвтішніша картина:
💀 Осередки старого, засохлого, закоксованого масла були буквально на всій внутрішній поверхні.
Темно-коричнева кірка, подекуди майже чорна. Видно, що ця кришка давно не бачила ані чистки, ані догляду 🧫🧽
🤝 Поділився фото та враженнями з товаришем — той працює на СТО і лише знизав плечима:
«Та ти не повіриш, більшість машин приїздять у такому ж стані. Це, на жаль, буденна реальність.»
⚠️ Майстри на СТО, каже, чистити все це не люблять — невигідно.
Зі Славути, мовляв, багато не заробиш, а часу й сил на таку роботу треба чимало ⏳💸
Відмовити клієнту — не можна. Але й заглиблюватися ніхто не хоче. Тож частіше за все:
✅ роблять тільки те, що просить клієнт,
❌ а на інше — просто закривають очі.
😕 Отак і їздимо. Поки сам не полізеш — не побачиш, що там під капотом.
Добре ще, що я вирішив усе зробити сам — і тепер точно знаю, що під кришкою і що треба привести до ладу ✨
🧽 Буду чистити, мити та наводити лад.
🧴 Підготовка до великої чистки — майже як перед операцією!
Після побаченого під кришкою клапанів стало зрозуміло: 💥 ганчіркою тут не обійтись.
Тому я заздалегідь підготував усе необхідне:
🧪 Перевірений засіб від масла — K2
✔️ Чудово справляється зі звичайними відкладеннями і свіжими плямами
❗ Але я розумів, що для багаторічних «нашарувань» його може бути замало
🧤 Рукавички, ганчірки і окуляри — безпека понад усе!
🚿 Бруд і краплі летять на всі боки, а руки після всього цього довго відмивати, якщо без захисту
М’яка насадка "відьмочка" на дриль
Той самий інструмент, який чудово допомагає відтирати складні ділянки, не пошкоджуючи метал. Головне — обережно і не перестаратися 🌀
⛽ І старий добрий бензин
Коли K2 починає здавати позиції — бензин вступає в бій! Особливо в куточках, де жир буквально в’ївся в поверхню 🛢️
🛢️ Прокладка маслоуловлювача… навіть не знаю, з чого почати.
Те, що я побачив, коли до неї дістався — інакше як масляним болотом не назвеш 😳
🤢 Прокладка буквально тонула в густому, темному, як ніч, маслі.
Настільки, що його можна було збирати ложкою — не перебільшую 🥄💀
Коли почав обережно знімати її з кришки, зрозумів, що:
вона більше схожа на мокрий туалетний папір, ніж на технічну прокладку;
розвалювалась прямо в руках, як старий картон після дощу 🌧️📄;
по всій поверхні — чорна кірка з окисів, масла й часу, наче шари геологічних порід ⛏️
🧠 Кілька слів про кришку маслоуловлювача…
Чесно зізнаюся — до сьогодні я і не знав про її існування 🙈
Так, мої знання про внутрішній світ Славути ще далекі від енциклопедичних, але з кожним кроком я стаю ближче до розуміння її будови — і це радує 🚗🛠️
📸 Зараз ви побачите кілька фотографій, і я заздалегідь попереджаю:
мотористам, особливо вразливим — краще не дивитися занадто близько 😅
Те, в якому стані була кришка маслоуловлювача — це не для слабкодухих…
Жахлива суміш закоксованого масла, відкладень і часу 🕳️💀
😤 Але відступати було нікуди. Все, що можна було відкрутити — вже відкручено.
🧼 Після довгого й старанного чищення, з використанням усього арсеналу (і так, бензин знову виручив! ⛽), кришка вперше за, мабуть, десятки тисяч кілометрів, набула свого природного вигляду ✨
📷 Фото до й після — вже на підході.
Результат приємно здивував: тепер ця деталь виглядає майже як нова.
І головне — все зроблено власноруч 🙌
📍 Продовження буде…
⸻
Темна ніч опустилася на гараж, коли я, озброєний лише ключем на 10, викруткою й старим ліхтарем, увійшов у святая святих – капот Славути. Метал видав моторошний скрип, коли я його відкрив. Щось було не так… двигун дихав важко, ніби щось зловісне ховалося в глибині.
Я знав — настав час змінити прокладку вентиляції картерних газів.
⸻
Перший дотик до клапанної кришки — і палець заляпаний у темній, густій речовині, схожій на нафтову кров. Бруд вкривав усе, наче шкіра давно померлого чудовиська. Світло ліхтаря мерехтіло, наче не бажало бачити, що я збираюся робити.
Викрутивши останній болт, я обережно зняв кришку. Тиша… потім шипіння. Ніби хтось або щось видихнуло зі зловісного нутра двигуна. Там, де мала бути вентиляція — зяяла чорна діра, обліплена сальними відкладеннями й згустками бруду, які пульсували у тьмяному світлі, ніби жили власним життям.
⸻
Я взяв стару ганчірку. Вона пручалась, ковзала з рук, вбираючи чорноту з нутрощів двигуна. А коли я торкнувся старої прокладки — вона ніби заволала! Хрускіт, тріск — вона розсипалася в пил, залишивши після себе лише тінь своєї присутності… і різкий, токсичний запах минулого.
Я відчував, як з кожним рухом щось пильнує мене — немов двигун не хотів, щоб я його очищував. Але я мусив. Я чистив. Я мив. Я шкріб щіткою, поки руки не затремтіли. І все одно — плями знову з’являлися. Чорні, масні, схожі на сліди пальців… але я був один.
⸻
Нарешті, я встановив нову прокладку. Вона лягла тихо. Надто тихо. Я зібрав усе назад, і, затаївши подих, завів двигун.
Тра-та-та-та-та-та…
Звук був чистим. Надто чистим.
Я поглянув на клапанну кришку — і побачив віддзеркалення. Там, де мав бути я — стояло щось інше. У мастилі. З очима, що світились жовтим… І тоді двигун засміявся.
⸻
Відтоді, щоразу, коли я відкриваю капот, мені здається, що прокладка… дивиться на мене … :))
https://youtu.be/StZcUAPRRac?si=xiX1Udct4sF_kT3c