Історія одного бензобака, або як кріплення вирішило: Досить з мене! (Архівний допис 02.10.2024)

Історія одного бензобака (або як кріплення вирішило: «Досить з мене!)

Це був початок березня 2022-го. Атмосфера — як у фільмі з тривожним саундтреком. Я собі їхав (майже спокійно — ну як це можливо тоді було?), аж раптом: глухий ляпас по душі та днищу авто. Зупиняюсь, виходжу — все, наче, ок. Але потім сюрприз ,під автомобілем: один із поясів кріплення бензобака вирішив влаштувати страйк і... лопнув. Просто взяв і сказав: Мені тут не платять!

І це не просто якийсь там день — це березень 2022-го! Коли інтернет ловився лише з молитвою, сервіси працювали тільки у спогадах, і всі ще ходили в режимі: А що, блін, відбувається?!

Був я не в Києві, але на щастя, маю знайомого, якому дзвоню:
— Привіт! У мене тут фігня-рівень-аварія, треба зварювальник!
Через 15 хвилин уже летимо в сторону чоловіка з руками-золото.

Зварювальник, подивившись на те, що залишилося від кріплення, довго мовчав. Потім каже:
— Ну, коротше... це гниль та зрада. Будемо майструвати нове.

Замірив, побурмотів щось техномагічне, зник... і вже через півгодини видає мені новонароджене кріплення.
— Має вистачити на рік. Але шукай нормальне. І не катай як останній оптиміст.

Пару місяців по тому, коли світ трохи отямився і люди почали працювати (дехто — навіть усміхатись), я нарешті замовив нові кріплення. Ну а поставити? Еге ж… як завжди: руки є, а часу — потім. І от, як справжній герой гаражного фронту, 2 жовтня 2024 року я таки це зробив! Сам. В гаражі. За годину. Із пафосом і WD-40.

Мораль цієї притчі:
У кого сид першого покоління — огляньте кріплення бензобака!
Серйозно. Воно може вирішити жити своє життя у найменш зручний момент. І добре, якщо це буде у місті, а не десь на трасі, де навіть ворон не літає.

P.S. Я займаюсь запчастинами на корейські авто. Тож якщо щось треба — звертайтесь, буду радий допомогти 😄