0.2 Постановка на облік або як встигнути до закінчення броні на вибраний номерний знак🤞🏻

Наступна глава історії про мою Audi Q5 — це реєстрація авто. І якщо вам здається, що це формальність на 30 хвилин — тримайте, я зараз розповім 😅

Усе почалося з ідеї: хочу "особливий" номер. Такий, щоб запам’ятовувався, мав значення (але це вже інша історія). Через офіційний онлайн-сервіс номер успішно заброньований і оплачений. Але важливий нюанс: бронь діє лише 10 днів — без права на продовження. ⏳

Обираю зручний слот у вихідний день, отримую талон, приїжджаю в сервісний центр неспішно — як чемний водій преміального кросовера😇 Сиджу, чекаю, хвилин через 30 мій номер на табло. Ура! Станція №18, передаю документи... і тут:

— У вас є висновок експерта?

— Ні. А що, треба було?

Спойлер: треба було. Дуже. Без експертного висновку зареєструвати авто з пробігом — нереально. І знаєте що? Ви ще й втрачаєте своє місце в черзі. 🤯

Отже, блискавично проходжу експерта, повертаюся... але тепер — вже не за годинником, а в "живу чергу". Субота. Людей — море. І, як не важко здогадатися, я не дочекався своєї черги 😅

А далі — ще цікавіше:

• Неділя — вихідний.

• Понеділок — вихідний.

• Вівторок — останній день дії броні номерного знаку.

• Всі слоти на сайті — заброньовані.

Рішення приходить блискавично: їду зранку, беру участь у грі під назвою "займи місце першим". 7:50 ранку — я вже біля дверей сервісного центру. Людей багато. Але, на щастя, 90% — це кандидати в водії. Фуух.

Мораль? Реєстрація авто — це вам не формальність, а повноцінна пригода. І якщо ви хочете залишити за собою номер, не втратити час, нерви й каву — йдіть одразу до експерта, а потім у чергу. Дякуйте потім 😉

   Після суботнього фіаско, вівторок розпочався з надією. Я приїхав у сервісний центр ще до 8-ї ранку, повний рішучості здобути перемогу. І знаєте, перший промінь удачі таки засвітився — номерок №21. В суботу, для порівняння, був №146... тож я подумав: цей день буде мій. Спойлер: він був майже мій 😅

Годинник показував 08:20, коли я взяв талон, і розпочав свою восьмигодинну епопею. Спочатку я оптимістично налаштувався, попрацював із ноутбуком, трохи поскролив стрічку. Потім просто скролив. Потім вже не скролив — просто дивився в стіну. Потім почав читати інструкції, як повернути гроші за номерні знаки, що згорають… 😄

   Але диво таки сталося. О 16:30, за 15 хвилин до закриття каси, на табло з’явився мій номер. Я кинувся до віконця, мов у фінішному ривку на марафоні. Документи прийняли, підписи поставили, і — барабанний дріб 🥁 — нові номерні знаки урочисто опинилися в моїх руках!

Відчуття? Як після складання ЗНО. Втомлений, але щасливий.

Що далі? Далі буде! Ще ж страхування, перше ТО, різні тюнячки і, сподіваюся, жодних пригод із поліцією. Якщо цікаво — підписуйтесь на мій щоденник “оооо” 😄