Волога в салоні автомобіля: шукаємо джерело проблеми, частина 2

🔧 Продовжив ремонт для усунення вологи в салоні — справа не швидка, але вкрай важлива 💦🚗.
У першій частині я вже знаходив осередки корозії під торпедою, в кутах передніх крил, — і ось тепер настав час реанімації цих місць ⚰️➡️🔩.

Взяв викрутку і почав розколупувати старий герметик — він уже давно не герметизував, а скоріше лякав своїм виглядом. Разом із ним злітали пластівці іржі — усе, що роками ховалося від очей, тепер відкрилося у всій «красі» 😷🧱.

🧴 Потім із боєм засунув туди балон з антикором — завдання не з простих! Доводилося ловити потрібний кут, тягнутися з усіх сил і майже навпомацки наносити засіб у самі глибини. Працював лежачи на спині під торпедою, в позі «завалений електрик» 😅🔦.

💨 З респіратором туди взагалі не пролізти, тож доводилося затримувати дихання і діяти швидко — наніс, попшикав, а потім цілу хвилину, а то й дві, виповзав назовні на ліктях, як десантник із танка 💨.

🎨 Після висихання пофарбував усе в два шари, щоб закріпити ефект і хоч трохи приборкати цей візуальний жах. Весь процес — справжній квест під капотом, для тих, хто не шукає легких шляхів 🧗‍♂️🛠️.

Але головне — ще одна ділянка врятована, ще один крок до сухого, теплого салону без запаху вогкості й страху за днище 🚿🚘.

🧱 Після висихання фарби я взявся за наступний важливий етап — холодне зварювання. Щедро, від душі, залепив проблемні ділянки на крилах — не шкодуючи матеріалу, з великим запасом 💪🔧.

🧪 Хочу поділитися враженнями від трьох різних виробників, які встиг протестувати:

1️⃣ Перша фірма — ТОП! 🌟
💨 Швидко розм’якшується,
👃 Без запаху,
✋ В руках — як м’який клей, дуже пластична,
🛠️ Легко наноситься,
💎 Після затвердіння — моноліт, тримається як бетон.
👉 Працювати з нею — одне задоволення, ніби створена саме для таких ремонтів.

2️⃣ Друга — середнячок 😐
👃 Є невеликий запах,
🖐️ Трохи жорсткіша, треба докласти зусиль,
🔩 Прилипає нормально, але не так «м’яко», як перша.
➡️ Робочий варіант, але без захвату — просто виконує свою функцію.

3️⃣ Третя — катастрофа! 🚨
🤢 Запах — ніби в гаражі пролили ацетон із тухлим маслом,
🧼 Ввечері руки годі було відмити, навіть у рукавичках,
 Розм’якшити — той ще квест: кришиться гострими шматками, як засохлий пластилін,
👎 Липне погано, наноситься важко — таке враження, що від неї більше шкоди, ніж користі.

🎯 Висновок: на матеріалах економити не варто, бо нерви, час і результат дорожчі.
А хороше холодне зварювання — як надійний товариш у ремонті: не підведе й усе витримає 💼🤝.

🏚️ Мій гараж зараз — це вже не просто гараж, а справжня польова майстерня в стилі «постапокаліпсис». Все довкола — у хаосі ремонту, і кожен куточок нагадує, що тут іде серйозна боротьба за життя старенької машини 😅🚗.

🔩 В одній купі — болти, шайби, гайки, поруч — ключі, викрутки, а трохи далі лежить розібраний пластик від «Славути», наче після хірургічної операції.
🪑 У кутку сохнуть сидіння та ковролін, розвішані, мов білизна після шторму. Все це — німа вистава ремонту, де я одночасно і диригент, і механік, і бігун 🏃‍♂️💨.⚙️ То сюди, то туди: спершу відкрутити, потім протерти, потім згадати, куди поклав гайку, потім знову під торпеду, потім до колеса, потім за лампою…
🙃 І ось я вже між усім цим петляю, як шахіст між гайковими ключами, у голові план, у руці інструмент, під ногами — життя в автоскладанні.
🧠 Здається, навіть кішка більше не заходить у гараж, дивлячись на цей безлад: мовляв, «ні, господарю, це вже не дім, це зона бойових дій…».
📸 Ви навіть не уявляєте, наскільки складно було зробити всі ці фото без зняття торпеди.
Кожен кадр — акробатичний етюд, кожен ракурс — боротьба з обмеженим простором 🧗‍♂️🔦. Лежачи на спині, витягнувши руку з телефоном, навмання ціляючись між джгутами проводів і кронштейнами, я робив фото для вас, читачі — щоб ви бачили, як усе влаштовано і як іде робота 📷💪.

🧱 Після того, як я наніс холодне зварювання, дав йому кілька годин схопитися, а далі — не шкодуючи матеріалу — щедро промазав усе герметиком 🛠️.
Шар за шаром — наче броня на вразливе місце.
🖌️ І вже після висихання герметика — фінальний акорд: фарбування, щоб і захист був, і вигляд не псувався.
🎨 Фото фіналу я вже не робив, бо після всіх цих квестів під торпедою сил вистачило тільки вибратися з машини і зробити глибокий вдих свіжого повітря 😅💨.
✅ На цьому епопея під торпедою завершена.

🔧🚗 Закінчивши під торпедою, я перемістився в підкапотний простір, де почався новий фронт робіт.
Головна мета — покінчити з проникненням води, яка роками повільно, але впевнено роз’їдала метал через технологічні отвори 🕳️💧.
☔ Саме через ці щілини вода стікала під торпеду, просочувалася в салон, на ковролін, викликаючи корозію та вогкість.
Тепер з цим — покінчено. Назавжди.

🧼 Зняв пластикову накладку під двірниками, ретельно все вимив і знежирив поверхні — до блиску, щоб жодної краплі жиру чи пилу не залишилося 🧽✨.
Далі — у бій пішла віброізоляція 🎯.

📏 Взяв листи, підігнав за розміром, все ретельно приміряв, як ювелір, і почав закривати всі ці злощасні отвори.
Прикочував щільно, надійно, без шансів для вологи. Наче броню на вразливу частину кузова 🛡️💪

💦 Тепер вода, навіть якщо й потрапить під капот — їй нікуди стікати далі.
🚫 Жодного протікаючого шва, жодної лазівки під торпеду.
Ковролін зітхне спокійно, а я — з упевненістю:
👉 «Зробив не просто ремонт, а профілактику на роки вперед».

🌧️ Наступного дня — як на замовлення — пішов дощ, і я зрозумів: ось він, момент істини.
Після всіх робіт і герметизації, я нарешті міг перевірити, чи потрапляє вода в салон, чи система тепер герметична 💧🔍.
🧽 Ковролін ще залишався вологим, тому при складанні я не поспішав:
🪑 сидіння, обшивки та пластик — усе поставив,
🧼 а на підлогу уклав тільки сухі коврики прямо на метал, щоб одразу зрозуміти, чи буде просочуватися волога.
⏳ І ось — дощ стукає по даху, я чекаю, спостерігаю… і, на жаль:
😓 Уви…
На ковриках почали з’являтися дрібні сліди вологи — робота не закінчена, а лише починається.