Трошки кілометрів: Карпатський буйвіл. Виноградівський замок. Палац Ж.Перені. Середнянський замок

Продовжуємо тревел записи зі спостреженнями за авто і навколишнім світом. На роботі сраця весь тиждень і якось так планети стають, що все навалюється одномоментно. Тим не менше, в п'ятницю до ночі всі кластери були підперті палками і все-таки з'явилася надія на вихідні більш-менш спокійні і хоч якесь сподівання відлізти від ноутбука, подихати свіжим пекельним повітрям, покрутити мультимедіа (про то в блозі я пишу теж окремо).

Кожної суботи я наступаю на одні і ті ж граблі. За тиждень я мав би подумати, куди поїхати, але вже ранок, і нічого не придумалось. Тому просто відкриваємо Google maps з прапорцями де ще не був (зелені), і ліпимо маршрут на ходу

Точок поряд з Ужгородом, котрі знайшлися швидко немає, тому їдемо подалі, в Виноградів. Тудим-сюдим і 209 км тріп готовий. 

Півтори годинки, якихось близько 100 км і і ми під Виноградовом на екофермі Карпатський Буйвіл. Дорога чудова, відремонтована перед війною.

Одразу при вході дівчина пропонує екскурсію і дегустацію. Чесно каже, що можна і без. Ціни символічні, тому погоджуємось. Територія чиста і доглянута

Рухаємось до загородки. В цілому на фермі 120 голів зараз, але основна маса на випасі в полі, вдома лишилось штук 5 молодняку і приблизно стільки ж старших. Дівчина каже, їх лишили спеціально для туристів, кожного дня чергові буйволи змінюються.

Цим тваринам життєво важливо бути в багнюці, але це додає мороки з банними процедурами перед доїнням. 

Ферма направлена на збільшення поголів'я буйволів і реєстрації їх як окремого виду сільськогосподарських тварин.

Звісно, треба спробувати молочні продукти, коли вже нас сюди занесло. Молоко топчик, йогурт зі згущенкою теж. Сири непогані, просто непогані. 

І якщо екскурсія і дегустація були не дорогими, то взявши в магазинчику по трошки з того, що сподобалося цінник на відвідування перевалив за 1000грн :) Ну взагалі очікувано, зважаючи всі складнощі з цим видом тварин і тим що їдять вони багато важивши по 500-700кг, а молока найкращі буйволиці дають по 6л на добу.

Далі рухаємося до залишків замку Канків, чи то Виноградівського замку.

Заїхати під самі стіни не складно і на пузотерці, але я зазвичай лишаю авто там, де закінчується асфальт. Просто з поваги до історичної спадщини. 100 метрів мені пройти не складно, а моя будка точно нікого не дратуватиме. Трошки пройшовши бачимо стіну, але не поспішаємо до неї.

Йдемо по сходах на гору.

Там краєвид на навколишні гори

Та і на сам Виноградів.

Мініскульптурка чумака, котрий везе сіль в Європу.

Найбільша збережена частина

На сусідньому пагорбі залишки призамкової церкви. Туди не ходили.

Літо в розпалі і по траві навколо квітучих кущів здається, що ми десь в серпні вже. Закарпаття цього річ поморозило на весні (черешні і персики дуже дорогі місцеві) а от зараз сушить температурами за 35 градусів.

Обійшовши все довкола, робимо фото як на Google Maps

Спека не дозволяє бути на сонці, тому переміщуємося до палацу Ж.Перені в Виноградові, як часто буває такі будівлі заслуговують на гарний стан, але відділ освіти розміщений там не може собі цього дозволити, тому здалеку ніби і не погано.

І пам'яткою архітектури є

Але з близька є над чим працювати і працювати.

Особливо з задньої сторони.

Поза палацом є міський парк, але він нас особливо нічим не привабив, так як сонечко успішно напекло всім в голови. Тому сідаємо в авто, де працює клімат і рухаємось в сторону дому. Центр Виноградова заслуговує на окрему пішу прогулянку, але як я не намагався переконати дітей, вони переконуватися ходити ще по сонцю не бажали. Нехай, буде привід наступного разу. 

Біля с. Залужжя на повороті є оглядовий майданчик, зупинився на хвилинку, ще раз подивитися на факт, що літо в розпалі.

Зробивши піт-стоп в Мукачево рухаємось далі, але на маршруті у нас ще є с. Середнє і залишки Середнянського замку XVI століття. Між іншим, Мукачево вартує окремого допису, але по-перше цього разу ми там не гуляли, по-друге за останні 2 роки ми там зупинялися 2 чи 3 рази (я вже і не згадаю) і це чудове туристичне місто на вихідні. 

То ж повертаємось до Середнянського замку. Їхати сюди цілеспрямовано, я вважаю, не варто, але маючи півгодинки на шляху з Мукачево в Ужгород чи навпаки, заскочити варто. Навігація приведе по дорозі прямо під замок. Останні метрів 300 вулиці висипані гравієм, але тим не менше дорога чудова і так як ми рухаємось по вулиці, їдемо аж до початку стежки, що веде до замку. Орієнтиром навіть з траси буде оцей прапор. 

Так само як і з Невицьким замком, тут місцеві косять траву і прибирають, але стоїть він вже в хащах і з нього і навколо нього видів цікавих не буде. Збереглися тільки стіни

З іншої сторони ситуація гірша, в середині хащі і лізти туди не захотілося.

Ну і, власне на вході стоїть рамка зі склом і обрисами замку, що дає можливість підловити ракурс і уявити як ця будівля виглядала в свої найкращі часи. 

Місце непогане щоби помедитувати, посидіти на травичці, заточити бутерброд, закинути донат перевіреному волонтерові чи товаришу і бігти далі.

Тепер трохи спостережень про культуру водіння в Ужгороді. Вона дивує в гарному сенсі, по-перше в мене досить не зручний виїзд з двору, коли треба їхати ліворуч, не ймовірно, але факт, дуже часто водії з усіх сторін зупиняються і випускають. В Чернігові я б чекав, поки всі поїдуть геть, або і не пробував би їхати ліворуч, повернув би направо і розвертався б там, де є можливість. Така сама історія з виїздами з заправок чи з'їздами з головної дороги наліво. Таке враження, що в автошколах вчать поважати інших і пропускати там, де цього робити правила не зобов'язують. Також дуже ввічливо ставляться до пішоходів на переходах. Звісно, є і діаметрально протилежні водії, котрі сигналять тобі в спину, бо ти виїхав спокійно на коло перед ним, хоча місця там було на 3 автівки і ти ніяк йому не заважав ні своїм маневром, ні швидкістю (я не з тих хто економитиме секунди, ризикуючи отримати підсрачника на повному ходу). Але такі екземпляри - це радше виключення з правил, тому і самому якось приємніше їздити містом, підлаштовуючись і пропускаючи інших там, де це зовсім не обов'язково.

Ужгородці, можете прокоментувати це, та і про "понаїхавших" теж щось написати, мені б було цікаво почитати.