колгоспний лакшері

Добрий день, шановному панству. Важливі доопрацювання на важкому шляху до лакшері, продовжуються. Я б може і не хотів, але у нашому к̶і̶б̶у̶ц̶і̶ к̶і̶ш̶л̶а̶к̶у̶ колгоспі, так повелося, що навіть привітатися ніхто не підійде (у кращому випадку), а можуть і купу під паркан накласти, якщо тачка не максимально блискуча. Тому, не хочу, а мушу. 

Автомобіль, як відомо, я виписував на пошті з південного штату. Під впливом ультрафіолету, деякі елементи, пофарбовані у чорний колір, значно втратили у неперевершеній глибині і яскравості свого кольору. 

Прийняв потужне рішення, перетворити ці елементи у розкіш блискучу. Придбав у спецалізованому магазині фарбу для незламного автомобіля тойота. Номер 202. Чорніший за чорне. Навіть Чак Норріс не здатен цю черноту перемогти, так казали по радіо. 

І щоб 2 рази не мити пульвер і не витрачати розчинник дорогущий, пофарбував ручки, дзеркала і затичку антени.