Доброго.
Авто + Хорватія = любов, засмага і драма на заправці" 🚗🔥🌊
Виїхав у Хорватію з вірою, що в мене міцна машина, бойовий дух і Google Maps, який не зрадить. Але він зрадив. Двічі. А от Хорватія — ні.
Паливо в дорозі?
Це окрема любовна історія.
На кожній заправці я проходив 5 стадій:
1. Заперечення — "Це не може коштувати стільки..."
2. Гнів — "Та ви що, з золотом змішали?!"
3. Торг — "Може, тільки до половини бака?"
4. Депресія — "Додому пішки?"
5. Прийняття — "Залий повний, я хочу побачити море."
Засмага в Хорватії — як тюнінг для тіла.
Приїхав кольору молока, повертався як обсмажена моцарела: зверху рум’яний, а всередині трохи ніжний.
Крем від сонця? Є.
Користувався? Ні.
Бо думав, що я сильніший за ультрафіолет. Спойлер — не сильніший. Тепер я знаю, що «фактор захисту 50» — це не жарти, а порятунок від того, щоб не згоріти на тлі Адріатики, як шашлик у липні.
Їхати по серпантинах узбережжя — окремий вид драйву.
Поворот — обрив — ще один поворот — фотогенічна бухта. І тут десь посеред дороги стоїш ти, засмаглий, щасливий і трохи голодний, бо знову проїхав кафе, думаючи «ще одне за рогом». А там — козочки і тиша 😄
Море?
Сольоніше — тільки мої сльози, коли побачив курс євро в обміннику. Але ж це дрібниці, коли ти плаваєш у воді, прозорішій за мій банківський рахунок після цієї поїздки.
На зворотному шляху, коли бак був порожній, а серце повне, я сказав сам собі:
«У наступний раз беру: більше сонцезахисного, ще одну кредитку і шорти без гумки — щоб не нагадували про всі ті десерти з видів на захід сонця.» Якось так!)
Собі буду ставити. Вже придумав, як впихнути 90-літровий балон. Мо й 100 влізе.