MINITRIP. Саксонія та Дрезден

5 ранку, попереду вперше за довгий час два дні вихідних, а це означає що є можливість загрузити сумки в машину, налити кави і вибратись в якусь невелику подорож.

10 хвилин по ранішній і пустій Варшаві, і ось мінік вже катиться по автостраді А2 в напрямку Дрездена. Дрезден вибраний був доволі спонтанно, і без великих надій, це просто місто яке знаходиться не настільки далеко, і нове для нас оскільки ми там ніколи не були.

Сніданок в Макдональдсі, схід сонця, повний бак і ми вирушаємо до місця призначення. Навігатор показує 6 годин дороги, фактично дорога виявиться трохи довшою через неспішний темп поїздки + ми закладували очікування та перевірку на кордоні. (Але нам повезло, і ми попали в якийсь абсолютно пустий проміжок, і неспішно проскочили кордон під погляди німецької митниці на оранжеву машинку.

О 13:00 ми вже паркуємось на громадському паркінгу і ідемо вивчати центр міста.

Переписувати вікіпедію я не планую, думаю всім відомо що Дрезден був повністю знижений під час другої світової, і відбудований максимально детально з використанням пошкодженних елементів. Від себе можу сказати, що центр доволі компактний, з дуже приємною архітектурою, і прогулянка тут не займе багато часу, але точно дасть естетичний кайф.

Одним із маловідомих місць є місцевий "палац культури", фактично це праймовий совочок де все в фресках про комунізм, мир, труд вся фігня. Через силу віку морозиво по 5 копійок я не їв, і ніякої ностальгії та знань про те як там жилось на власному досвіді в мене немає, але знаючи факт, що колись гілка моєї родини практично поїхала в "one way trip to siberia" відношення в мене доволі негативне.

В данному випадку мене цікавило трошки інше, те як маючи спадок (да хуйовий, але шось), зробити те, що може приносити користь на данний етап часу. І зайшовши з шумних центральних вулиць я був приємно здивований. Тепер тут розташована невелика кафешка де можна перекусити, громадська бібліотека, коворкінг і концертна зала. Час всередині ніби заморозився десь в 80-тих, і педантичність німців дозволила зберегти/відтворити тут той самий період, але додавши йому трохи сенсу і зручності. 

Але, навіть безкоштовний лимонад в кафешці (а він реально безкоштовний), підкупити залишитись тебе тут на довго не може, і ми переміщаємось в музей з картинами 16 сторіччя. Нажаль в картинах (ні на тих що на полотнах, ні на них що на блокчейні) я розумію практично нічого, тому для мене це просто приємна прогуляка в красивому приміщенні з розглядуванням всього, що трапиться на очі. Після цього, заходимо один із старих молочних магазинів, з просто  чудовим інстаграмним інтер'єром, і покидаємо центр міста.

Наступна точка – замок Моріцбург. Взагалі в Дрездені напевно було ще багато речей які можна було подивитись, але у нас підхід не в тому, щоб передивитись все, а в тому щоб пройтись по основним відомим і не відомим точкам і поїхати далі.

Так ось, замок, а точніше не замок, а палац (спочатку взагалі мисливський будинок) Саксонських. Розкуркулений в 1945 (і тут совок піднасрав), і відреставрований та заново наповнений зараз. Місце дуже приємне знову ж з точки зору ходіння і розглядування. Але…

Я взагалі не фанат музеїв, особливо таких не тобі треба реально щось ходити, довго вивчати вчитувати і тд. Я зумер, дайте мені тік-ток і динаміку, і тому коли на касі тьотінька сказала "секунду я зараз принесу вам планшети" я зрозумів, що може бути щось цікаве. І справді, тобі в руки дали штуку за допомогою якої ти скануєш приміщення, дивишся відтворення сцен які були в різні проміжки часу, слухаєш озвучку і збираєш ачівки. Короче, гейміфікація, афігенно, і півтори години в музеї пройшли абсолютно непомітно.

Час рухатись далі, ранній підйом, багато ходьби ногами і тому треба паркуватись біля готелю і лягати відпочивати, оскільки завтра залишається останній пункт.

Підйом, сніданок і виїзд.

Тепер ми не будемо кататись по автобанам, а потихеньку їдемо через сільскі дороги в напрямку останнього місця відміченного на карті – Національний парк Сансонська Швейцарія.

Чудове місце для улюбленного проведення часу німцями (гуляння годинами по єбеням), і також непогане місце для лінивого туриста тіпа мене. Паркуєш машину, 10 хвилин пішки – і ось ти вже можеш релаксувати з видами на гори, скелі і дихати свіжим повітрям.

Трошки відпочинку і знову сідаємо в машину, знову виїжаємо на автобан і рухаємось в сторону дому. 

Маршрут пройдений, 1400 км, витрата палива в 5,5 літрів, і світло автомийки на горизонті, оскільки після післяпоїздочної інспекції було побачено дуже неприємний момент.