Початок дриставрації vol.2

Отож, травень дуже радував своєю погодою, а саме капітальний сезон дощів, тому плани з антикором з кожним днем відкладалися, мовчу про добирання до гаражу через море калюж. 

Але як тільки прийшов червень та вилізло хоч якесь сонечко, то зразу робота пішла до підготовки до антикору.

Почали зачищувати кузов салону, поздирали остаточні залишки старого антикору, та зачищали дрелькою до голого металу. Нюансів не знайшлось, окрім невеликої дюрки з пасажирської сторони. Потім проходилися перетворювачем ржавчини.

І так поступово, по-пару разів проходилися, щоб вскрилися всі нюанси, але на щастя з критичних моментів більше нічого не вилізло.

Кузов був готовий до нанесення грунту, брав епоксидний грунт, не самий дешевший, за три балона прийшлось добрячу суму віддати, але по якості це було саме то, так як доступу до краскопульту я не мав, та не знав у кого можна позичити. Тому три балона сміло хватило на 2 добротних слоя.

Далі треба було просто чекати. Антикор я вирішив віддати майстру, щоб з цим не було приколів та інше. І як тільки прийшов дзвінок, що можна їхати, запригнув у спортивний ковш та поїхав віддавати машину. Наживка для поліцейських була добряча, коли їде Жужик ще й без салону)

Пройшло пару тижнів, вхідний дзвінок від майстра з хорошими новинами. Поки робився антикор я ще закупив спінений поліетилен, для шумки, бо повноцінну шумоізоляцію я вирішив не ліпити, так як бувають нюанси, які можуть призвести до капітального ржавіння дня.

Майстер все зробив, плюс були поміняні патрубки охоложення, залитий новий антифриз та відремонтований краник пічки. Із втрат, то тріснула пружинка на водійській ручці відкривання дверей і треба буде шукати ремкомплект.

Щасливі їдемо в гараж і продовжуємо подальші роботи.