Безсонна ніч, облік та перший виїзд

Ось і прийшов час ставити авто на облік.

Оскільки не хотілось запам'ятовувати ще один номер то як лінивий але дуже упорний знайшов номера з такими ж цифрами як і на фієсті, в сц на теремках, бронювання,  потім талончик на вівторок і наче все йде як по маслу...але ж не може все пройти спокійно.

Історія поїздки в сервісний центр почалась для мене приблизно за 12 годин до часу запису з першими шахедами. Дружина переживає, я переживаю за неї і звісно просто лягти спати не варіант, та і під вибухи не сильно і хотілось.

Близько 5 ранку новини про влучання в будинок, яке опускає мораль до відмітки близької до нуля, ловлю флешбек 22 року з Бородянки (це не саме страшне що доводилось бачити за ці роки але чомусь саме ця картинка стала перед очима)

Але все ж розуміючи що треба поспати хоча б годину(а краще дві) що б хоч якось сісти за кермо вранці, лягаю спати.

Ранок

Оскільки ввечорі вейз прогнозував 50 хвилин до місця призначення то зважаючи на обстріл і ранкові затори взяв запасу 1.5 години та приїхав за годину.

Півтори години очікування до часу на талончику і от наче щастя близько але зважаючи на те що зранку пів години була тривога і чомусь в сц на столичному замість 10 операторів працює 3, ці півтори години розтягнулись на 3.

І от через 3.5 години я тримаю в руках техпаспорт і номера. Біля сц роблю копію номерів американського стандарту і їду це все кріпити та їхати на шиномонтаж на який я вже запізнився більше ніж на годину.

Кріплення номерів теж виявилось з сюрпризом бо на перший час брав силіконові рамки які просто не зміг нормально закріпити. Похід на авторинок, покупка перших рамок які були, все закріпив і ось нарешті довгоочікуваний перший виїзд.

Після ст це прям дуже спокійний, величезний лайнер, на якому не хочется їхати швидко, він не провокує. Це не гірше це просто щось інше, що в цілому я і шукав що б їздити з родиною. 

Дякую за увагу. Всім тихих ночей.