Порятунок від спеки

До нас тут нещодавно літо несподівано прийшло. Ще ввечері стояв під зливою та дивувався наскільки все ж білий колір рідкісний і не банальний…

Але зранку справжня одеська спека в 30 градусів, а автівка на відкритому майданчику без жодних екранів під склом. Втім, мене спека на відміну від холоду не турбує, і дружина, користуючись цим, каже: «ввімкни, будь ласка, кондішку на пару хвилин, щоб нас не поплавило». Пішов я, ввімкнув, а там… лампочка світить, а вдома нікого нема. Перевірив клапани на трубках - не пшикає, тобто порожньо, як у голові тимчасового американського президента. 

Думав, куди з цим їхати, бо адмін ресурс на роботі  вже не використаєш  за відсутності останньої. Думав недовго і врешті поїхав до… гіпермаркету, бо тут на парковках влаштовують сезонні пункти ремонту та обслуговування кондиціонерів у контейнерах. 

Підключились, перевірили - витік. За допомоги газоналізатора виявили, що витікає з низу радіатора по всій його довжині. Процедура коштувала близько 1100 грн і тривала хвилин пʼятнадцять. 

Отже «Конденсатор кліматізациї до виміани».

Радіатор я придбав того ж вечора, обравши непоганий на мій погляд Koyorad (CD821003) за приблизно 3500 грн, бо до дешевого ноунейму довіри нема, а Nissens коштував, як на мене, непомірно дорого для корейського старця.

Десь за пʼять днів курʼєр привіз радіатор додому, і це за місцевими мірками дуже швидко.  Все не можу пристосуватися до цього повільного європейського темпу, бо звик до українського «сьогодні замовив, завтра прийшло», а тут лише відвантаження перевізнику триває щонайменше добу. 

Але ж тепер інша проблема: де його замінити? В Україні я б обрав затишне місце десь посеред центральної площі біля театру під час концерту, але ж тут так не можна. Тобто, у нас теж не можна, але в Польщі це начебто контролюють. Втім радіатор та інструмент до автівки про всяк випадок поклав.

Сьогодні поїхали до лісу, що навколо місцевого озера Папроцани і припаркувалися на вулиці з прямолінійною назвою Дорога Над Озером.

Яке ж чудове місце для… заміни радіатора! Якщо стати, як та казкова хатинка до лісу передом, то ніхто й не помітить. Ставай та розбирай!

Але спочатку були велосипеди…

Цей вид міського транспорту мені дуже зайшов. Офігєнно зручно зокрема в масштабах нашого невеликого містечка, і до того ж вирішує купу проблем із прогулянками батька, що не любить гуляти, з  дитиною, в якої будь-якого моменту можуть розрядитися батарейки.

Півгодинна оренда коштує лише 11 грн, а місячна підписка із годиною безкоштовної їзди щодня - близько 330. При цьому муніципальні ровери від GZM доволі приємні. Даунхіл на такому не поїдеш, баніхоп не зробиш, але їде воно тихо, мʼяко, має три передачі та кошик спереду для штучних онуків, і на диво все чудово працює, бо коли щось не працює, застосунок пише, що ровер недоступний -  для прогулянок або транспортування себе по справах цілком ОК. 

Майже двогодинна подорож навколо озера довжиною в 7,2 км коштувала близько 80 грн за один велосипед при тому, що дві з трьох зупинок дорогою ми не оформили і цей час рахувався, як подорож, хоча мав би враховуватися, як пауза. Справа в тому, що крім зазначення зупинки у застосунку треба було ще вручну заблокувати колесо, а я цей момент провтикав.

Хоч там як, а чистим повітрям подихали, відпочили, на качок подивилися, калорії спалили, за рахунок піци їхній запас поновили - win/win!

Втім, піца і качки - то добре, якщо не заразом, але й радіатор сам себе не замінить. Ба більше спека повернулася і поза лісовими стежками треба було кудись від неї сховатися.

Отже доньку відправили до водного майданчику, дружину під дерево на шезлонг, а сам я нарешті вмостився на килимку під автівкою.

Якби я був не лише плаский, але й зелений, мене б взагалі не було видно. Хоча і так питань ні у кого не виникло, бо спрацював мій улюблений антиміграційний аргумент - «ми тут нікому не потрібні». 

Процедура тривала двадцять хвилин, адже здебільшого елементарна, якщо все йде за планом.

Півтора десятки кліпс та два саморізи 8мм, щоб зняти бампер, і ще дві гайки 10мм, що тримають фітінги трубок на радіаторі. 

Цього разу все обійшлося без сюрпризів (не бита автівка у своїй красі), тож невдовзі я вже був на заправці і на мийці дорогою до родини, яка за мною навіть скучити не встигла. 

Єдине, що викликало у мене сумніви, то були ущільнювачі на фітінгах трубок - аж занадто вільно вони вставлялися в радіатор.

Двома днями потому мої сумніви підтвердилися. Не герметично.

Замінили ущільнюючі кільця, але… витік залишився. Газоаналізатор нічим не допоміг, адже цифри повільно, але впевнено прямують до нуля, а він не пищить. Понад  півтори години працівник сервісу танцював біля автівки із непорозумінням на обличчі, аж поки я не вирішив взяти контроль над ситуацією до власних рук. Підтягнув фітінги, і все стало норм. 

-Пан сам докренчив. Вшистко ОК.

Заправка заразом із заміною кілець коштувала 4400 грн., за зайвий витрачений час грошей не взяли, втім і за власноруч вирішену «проблему» бонусів не надали. 

Цікаво, чим би все скінчилося, якби пан не докренчив. Хоч там як, а кондиціонер працює, шалено дме холодним струмом, тож це питання можна допоки вважати закритим.