Мʼясом всередину.

Вчора був перший протягом майже двох тижнів вільний вечір без дощу, тож треба було цим скористатися. 

Цього разу я хотів поєднати корисне із приємним, хоча насправді там нічого приємного нема в жодному завданні, як і бажання вбивати зайців та інших тварин. Тим не менш, нещодавно я придбав два балони фарби для текстилю, шкіри та пластику від Foliatec. Олди мене напевно зрозуміють, бо коли побачив це на Allegro, то не стримався, позаяк ніби повернувся в свої двадцять.

Памʼятаю як за часів, коли на ринку не було взагалі нічого крім якихось ДекоЛак, я бризкав слиною на сторінки чергового глянцевого журналу тюнінгу, зокрема на асортимент Foliatec. Аж так кортіло придбати в них все і поклеїти/пофарбувати всю автівку, щоб було круто. Але ж так і не спромігся, бо балон тої фарби із доставкою дорівнював майже чверті моєї зарплатні. Лише зараз вдалося закрити гештальт, бо за відсутності роботи мені наразі нема з чим порівнювати. 

Тим часом перевіряти властивості фарби на деталях, заради фарбування яких я її придбав, було трошки лячно. Адже всі ми знаємо чим виявляються подекуди переоцінені мрії юності. 

Отже лежала та фарба декілька днів, поки сьогодні мене не осяяло: до мене ж підлокітник китайський прийшов, і бісив він насамперед нутрощами, що нагадували такі у дешевого будівельного відра.

За моїм задумом це мало надати мені можливість не лише потренуватися із новою для мене фарбою, але й перебити сморід китайського лайна пластику благородним аромоксамитом Фоліатек (останнє, до слова, вийшло, але результат, мʼяко кажучи, не радісний навіть для мене).

Ходь сюди!

Точніше на вулицю під світло ліхтаря на алеї. 

Отакої. 
Тепер можу і верхній відсік показати, хоча його ще треба чимось мʼякеньким заліпити. 

Рішення може здаватися дивним і ймовірно викличе питання «навіщо», «чому так?» і «чи дядько Фрейд до цього долучився?». Втім, це питання ці не до мене, а до дизайнерів KIA, що подібним чином оформили не лише величезний бардачок першого Соула…

…а й поличку над магнітолою:

Не знаю, чим вони керувалися. Можливо це щось на кшталт Червоного Капелюшка, що згідно з конспірологічними теоріями носила свій сірий капелюх з вовчатини мʼясом назовні. А може хтось з дизайнерів надихнувся чимось після роботи, як той гінеколог, що вирішив придбати чорну автівку з червоним салоном після огляду афроамериканки. Хоч там як, а рішення прикольне, дуже полюбляю такі великодинки. 

Отже, з лайна вийшла доволі непогана цукерка, і тепер мій новий підлокітник ідеально пасує до решти ємностей Душі.

А що там фарба? Специфічна, незвична, вкриває дуже дивно, але результат мені прям дуже подобається. Тож невдовзі буду робити те, що задумав.