Бувають дні, коли від самого ранку все не так.
А бувають, коли здається, що сам Всесвіт штовхає тебе до змін. Цей ранок був одним з них.
Я їхав, як завжди, знайомим маршрутом. Ставив авто на звичне місце, де паркую вже не перший місяць. Поворот на 90°, нічого особливого.
Я знав про перило, яке поруч, об'їжджав його безліч разів. Але саме цього разу... щось пішло не так.
Відчуття? Спершу шок, потім розчарування, а далі холодна рішучість.
Наступного ж дня мені встановили нове китайське скло.
- Товщина вдвічі більша за рідне
- По зазорах не стало ідеально, як було
- Ляда стала важчою, іноді падає, бо пневмоупори не витримують нової ваги
Тепер кожен раз, коли відкриваю багажник, відчуваю цей дисбаланс.
І якось так вже повелось, що після встановлення капота теж не вгадали із зазорами, і з того моменту кожна така дрібниця почала мене переслідувати.
Любов до авто у деталях. І вони мають бути досконалі.
Але саме цей випадок спровокував ще одне рішення.
Я подумав: якщо вже змінюю скло, заміню і лобове.
Чому?
Бо кілька місяців тому, однієї ночі, у Києві поруч вибухнув шахед. Осколки влучили у вікна сусідніх квартир. Від ударної хвилі тріснуло і моє лобове.
Я їздив так, бо ж "ще видно", "потім заміню", "не критично". Але далі, ями на Вінниччині, і тріщина пішла ще далі. Може, це машина натякнула, що час — настав? Розбив заднє, щоб змусити замінити переднє.
Символічно.
У той же день я наклеїв на всі вікна атермальну плівку Lumar. Це окрема любов. Сонце більше не гріє.
І що головне жодного разу не пожалкував, це як диви
тись на світ крізь фільтр якості.
Не чув про "артеріальну" плівку 🤔😁