Після 6-ти місячного простою бумер виїхав і побачив життя але не надовго ,
дівчина повернувшись закордону трошки прогнала свою малишку)
завелась одразу а мотор як годинник,
Допис короткий бо немає про що розказувати,
Жалко тільки одне , не знаємо коли ми її побачимо і покатаємся в безтурботні наші вихідні дні, але знаємо одне, вона буде з нами до кінця, пофіг на 2-х літровий мотор , на те що вона стара для когось і на те хто шо скаже, жалко тільки то, шо через єб@ану війну ми і наша машина заручники ситуації, надіємося на завершення цього всього і будем дальше удосконалювати нашу машину , кажуть з старої баби ти дівки не зробиш, але тим не менш для нас вона наша перша машина і яка зароблена не на роботі а на серйозних справах якими мало хто похвалиться , пройдено дуже великий шлях і дуже багато роботи і старань, на цьому зупинятися не збираємося, тому хочу сказати любі друзі , любіть свої автомобілі і не вбивайте їх всякими бернаутами і даванням боком, а просто : любіть , цінуйте , поважайте і доглядайте за ними)