Коротко про життя "бунтівного мікрохетча" 🥲

Щоденний маршрут власника VW Up! це не лише асфальт і світлофори, а й перешкоди "соціального рельєфу"

Лежачий поліцейський 12 см, "Та проїдь сміливіше", скрегіт металу, "Ой, то в тебе, мабуть, щось відвалилося…"

"Навіщо так шуміти?". Я усміхаюся, звук це характер, а не кубатура. У мого апа він не кричить, а «булькає» і за це я його люблю...

Заправка 100-м "Та він же згорить!". Насправді все окей, паливо нормальне, мотор задоволений, і я теж.

Компактний розмір, "Мабуть, і пасажира не візьмеш".

Мені не потрібно возити повітря. Я паркуюся там, куди ваші кросовери хіба що мріють пролізти.

А є й інший бік дороги: реакції, які надихають

Заправник із круглими очима - "Що за модель? Вперше бачу", "Це Up! Спробуй знайти інший такий 😉"

Перехожі-автолюбителі - "Скільки їсть?", "Серйозно їде 180?". І я з радістю ділюся тюнінг-історіями, бо коли справді любиш машину хочеться розповісти про кожен болтик.

Так, мій Up! інколи провокує аб’юз словом і поглядом.

Але кожен критичний коментар це ще один доказ, що авто викликає емоції. Я ж кожного ранку сідаю за кермо й посміхаюсь 😁