Машина, яка мене тОркнула. Кінець історії.

Вітаю шановне панство.

Два роки і три місяці.

Десять постів на Драйвер-ТОП.

Майже сім тисяч долярів.

Купа емоцій (різних), які неможливо ні порахувати, ні оцінити.

Саме так закінчилась наша спільна з Ласточкою історія.

Як би я не дьоргався, якби не хорохорився, якби я не намагався підтримати нас обох в гарному технічному і морально-психологічному стані, але моя служба (на жаль і на щастя) в ЗСУ добігла кінця.
І я хочу написати цей пост подяки і пост-спогад в першу чергу для себе. Це єдина машина, яка мене так тОркнула, і з якою мені дійсно було важко прощатись. За ці два роки ми зжились з нею, як два старигани-одинаки, які випадково зустрілись в будинку престарілих). Отставной-воєнний і колись гарна дєвочка-зажигалка, яку цей воєнний підібрав).

Вона виносила мені мізки, як молодуха, якій все мало - і грошей і уваги. Вона нагадувала мені колись красиву жінку, в якої від молодості залишився тільки спогад і впертість, з якою вона продовжувала їздити і качати з мене гроші. Вона вивозила мене з єбєнєй, коли я благав - "Ну будь ласка, ну давай, Ласточка, ну вивези, а потім я тебе обов'язково відремонтую." Вона стікала при цьому краплями оливи з двигуна та антифризу на вбитий асфальт і грязюку Донеччни, як кров'ю, але везла. А я по приїзду в відносно безпечне місце доливав їй і оливу і антифриз, але, каюсь, ремонтував не одразу, а як тільки випадала така нагода. Доки мій "Асортік" ще відновлювався, вона возила мене з дружиною у відпустку на Закарпаття, ревниво поглядаючи на неї - "чому я маю возити цю жінку? я ж краще!"
Вона горіла, я відновив.

Коли ми їхали з нею, то майже однаково поскрипували, я - своїми колінами і попереком, вона - своїма сайлентблоками і шаровими. Потім ми приїзжали в "безпечне місце", і я міняв їй шарові, сайленти, а собі колов гіалуронку в коліна.

В мене інколи коліна намагались випасти в іншу сторону, а в неї пару раз виривало шарову.
Але ми знову ремонтувались і їхали, і виконували свою роботу. 

Перед прощанням я знову в черговий раз поміняв і шарові і косточки, зробив чергове ТО, сход/розвал помив і віддав Ласточку побратимам. Вона задишилась в моєму підрозділі на згадку, тепер буде возити іншмх побратимів.
Нехай їм всім щастить.

І на останок фото Ласточки такої, як я її завжди пам'ятатиму.

На цьому все. Історія наших взаємовідносин добігла кінця, Ласточка пішла до молодшого побратима. Ну штош, як то кажуть - "совєт ім да любов".

Всім добра, ну а кацапам традиційно - здохнути!