Збалансована вечеря

Вібрації не давали мені спокою від моменту виїзду з Одеси. Тоді я все списав на перевантаження автівки та погані дороги, але із розвантаженням та покращенням стану покриття під час наступних подорожей вібрації хоч і суттєво зменшилися, але не зникли.

Останнім часом я взагалі їзжу Доджем на самоті і з майже порожнім багажником, але це кляте тремтіння знову почало посилюватися. Я звісно надсилав до Всесвіту запит на “Shaker”, але ж - come on! - я зовсім на те мав на увазі! 

Знову ревізія кардану, перевірка всього, що можуть побачити очі та до чого можливо дістатися руками - нема нарікань! 

Тим часом я тепер працюю зокрема на шиномонтажці, і раптом мене осінило: а може я не туди дивлюся?

Скинув колеса, а там лише зовнішні внутрішні набивні тягар ці, як на «сталюках», а зовні нічого. Одне праве переднє колесо взагалі «чисте». Дисбаланс на станку 60-90 грамів! Не дивно, що воно теребонькає на швидкості.

Зараз, думаю, збалансую, і буде мені щастя. Але ж на все так легко…

Конструкція дисків VN501 доволі специфічна. Зворотній бік луни центру плаский і майже вертикальний. Завдяки доволі великій для «вісімок» полиці (на яку спиці не виходять) і оффсету 0 цей плаский центр розташований дуже далеко від зовнішьої кромки диску.

За фасадом ще на сантиметр нема рівної площини, а через близькість до супорту клеїти тягарці туди ставити майже неможливо. Крім того, якщо їх туди ліпити, вага має бути не такою, як пише станок, адже він розраховує на те, що баласт буде ближче до краю. Не на полицю ж їх клеїти зовні!

До слова, стандартні набивні тягарці на внутрішню кромку теж не набиваються, бо форма та товщина кромки не такі як у сталевих дисків. Що використали мої одеські друзі я не знаю, але у нас  таких нема.

Начебто в станках є такий режим, що сприймає зовнішню кромку диска, як «стандарт», і розраховує масу тягарців лише для внутрішньої кромки. Але у всіх інших режимах крім звичайного ALU1 наш станок показував таку дичину, що я навіть думати про такий шлях не наважився. 

Отже на подібні експерименти не вистачило не лише моїх навичок (що на дивно, бо я із цією машинерією лише місяць працюю), але й кваліфікації мого досвідченого колеги. Отже я вирішив балансувати, як звичайний алюмінієвий диск і ліпити тягарці, куди зможу в кількості «за шостим відчуттям» аж допоки все не вийде в 00/00. 

-Але ж станок не знає про конструкцію диску. Якщо я зазначу 8х17/ALU1 та виведу в нулі, наліпивши біля центру майже в середині бареля, то буде ж все ОК?

-Теоретично так, - відповів мій наставник, - але так ти їх не виведеш в нулі.

Позаяк я був молодий, мені були потрібні гроші у мене не було іншого виходу, я їх збалансував (ота смужка тягарців насправді наліплена на площину, хоч і здається, що на бортик):

І не так то вже й важко було насправді.

Перевірити на наявність вібрацій було навіть складніше, бо 50-70-50-трошки 90-і знов 50. Але ж ризикнув, розігнався 140 пару разів.

З одного боку, дуже соромно, бо колеса - то перше, на що треба було дивитися. Але ж я чомусь викреслив їх зі списку, бо, по-перше, звик до своїх щорічних пробігів в 4к виключно рівним асфальтом, що не передбачає балансування крім як під час заміни гуми або дисків, а, по-друге, начебто нова гума, і все щойно збалансовано друзями…

 Тут або правило «довіряй, але перевіряй» спрацювало, і баланс був невірний, або дійсно дорога Одеса-Чернівці та покатушки буковинською бруківкою змусили ті пластинки сказати «з нас досить, залишаємося тут!». Хоч там як, а вібрації зникли. Натомість у мене додалося навичок у портфоліо, тож цілковитий win/win здається. Ще б колесо Сансари збалансувати 00/00, бо вібрує трішки…

Схожі записи