Останнє з першочергового.

 Своїми першими враженнями від Соула я ділився після дебютного тріпу польськими хайвеями, але була пара нюансів, що суттєво ті враження затьмарили. 

По-перше, ми потрапили під зливу. І це одразу ж показало, що двірників за Душею нема. Тобто задній витирає чудово, але хотілося б щось і спереду щось бачити, натомість передні протягом тривалої стоянки під сонцем перетворилися на пластик і функцію свою виконували, як двірники в моєму дворі в Одесі - чимось там махали, але без жодного результату. Комплект Bosch AeroTwin приїхав до мене на роботу протягом декількох годин після замовлення і ввечері залетів на автівку. Спочатку по інерції хотів взяти звичайні олдові каркасники, аж раптом згадав, що КІА не ретро, і тут можна що завгодно чіпляти. 

Про другу проблему я згадував ще в перших дописах цього БЖ. Зіпсована гофра вихлопа  була діагностована одразу, і в перший день для неї була придбана заміна. Але ж це саме те, про що я казав на початку нашої з Соулом історії: якщо не зробити все одразу, то віддам автівку дружині, і тимчасове перетвориться на перманентне.

Так і їздила б напевно із дзвоном місяцями, якби тій гофрі не ставало щодня делалі гірше, аж допоки позавчора дружина радісно не сповістила мене, що весь день їздила «на спорткарі», і їй соромно. Вчора «спорткар» став ще більш «спортивним», а сьогодні я вирішив поїхати до роботи Соулом, щоб нарешті все полагодити. 

І ось зранку під час виїзду на трасу вихлоп від гофри відвалився, відтоді звук став максимально потворним.

Я намагався перемикати передачі раніше дідусів на Волгах та натискати на педаль із точністю мікрохірурга, але все одно Їхати було дуже соромно: пердіж в стилі «стрітрейсер на ТАЗу з 00-х» із поп-корном антілагу a-la китайский Yakubovich на турбобехах. Ще гіршим був той факт, що з цими колесами причіпурений Soul не виглядає, як пересічна занедбана євробляха, отже сусіди по трафіку, виходячи з непорозуміння в їхніх очах, напевно сприймали це паскудство, як мій свідомий крок в світ швидкості та стилю за заповітом Домініка Торетто: “I live my life a quarter mile at a time. For those 18 seconds I’m free”. Чи скільки там Соул той квотер їде?

Після шаленого робочого дня ані я, ані мій напарник не мали жодного бажання варити щось крім «парувок» або «пєрогів» (то сосиски та вареники відповідно, але я подивися на Андрія очами шреківського Кота у Чоботях і почув бажане «заїжджай».

Позаяк шпильки та гайки  на фланці одразу ж всім своїм видом показали «не сьогодні, бро», то вирішили варити по місцю, ба більше краса зварювальних швів, що в такому разі неминуче постраждає, мене в даному випадку взагалі не турбує. Я розпилив, зачистив, Андрій приварив.

Автівку не впізнати! Ось тепер вона мені реально подобається для подорожей. Їхав додому, мов летів! 120 на будильнику, а Душа шепоче. Гучно, бо шостої передачі не вистачає, але шепоче. Саме так має звучати безпорадна «четвірка» у корейському мікровені - ніяк! 

Втім, хоч там які красиві вийшли врешті шви, а їх навіть я не бачу. А хотілося ще чогось для насолоди очей. Чогось, крім мийки. А я таке саме напередодні поклав у кишеню. 

Коли я замовляв комплект емблем, серед них була ще одна. В пакеті я її не знайшов і навіть думав, що випадково викинув у смітник. Аж потім побачив, що її відправили окремо. Отже днями почали надходити SMS від курʼєра DPD, останнім з яких було «посилка видана, оцініть якість доставки». Я в той момент був на роботі і точно нічого не отримував, ба більше ані коду для пачкомата, ані жодних деталей, крім номеру кур’єра теж не надходило. Два дні я чекав на інформацію, аж раптом згадав: «поштова скринька!». Зазирнув, а там серед купи паперового спаму лежить чорна металева «душа»:

Сьогодні, поки мив та хімчистив клієнтський Soul II, чіпляв отой напис в різні місця кришки на малярний скотч і вирішував, куди його краще притулити - зверху зліва, як по заводу, чи знизу справа?

До обіду так і не визначився і врешті-решт застряг в текстурах.

Подобається, коли назва моделі посередині. До того ж це такий елемент неймовірного кастомайзингу, що тепер тільки у мене, бо навіть якщо Майкл Джексон досі живий, то навряд чи має Soul. 

Тобто, не у мене, бо чиста, тиха та клеймована автівка повернулася до моїх дівчат. Сподіваюся, цього разу на більш тривалий строк. 

Схожі записи