Початок.

Неспішним підбором авто для дружини ми займалися уже десь рік. Із усього розмаїття запропонованих моделей зупинилися таки на 500-му. Дружина любить Італію, любить цікаві незвичні речі, а ще - закохалася у фіатівські рекламні ролики)

Періодично моніторив авторіа, розглядав різні варіанти, але жоден чомусь не чіпляв. Та якось побачив я цього красеня (чи красуню), незвичний красивий колір, гарний салон, не дуже старий і пробіг не надто великий, офіційна машина, адже битка якось не хотілося, хоча вони й мають вагому перевагу - класичний автомат. А ще, на рамках номерів помітив назву однієї з фірм по підбору авто, з якими я ще до того трохи спілкувався. Тож і вирішив активно взяти в розробку саме цей автомобільчик. Його оглянули, продіагностували, затестили з позитивним відгуком і в результаті - домовляємось з продавцем, зустрічаємось в СЦ й оформлюємось)

Гнав додому я. Машина вертлява, проворна. Двигуна 1,2 на диво вистачає, якщо розглядати машину як суто міську, хоча динаміка втрачається здебільшого через задумливі перемикання передач однодисковим роботом. Динамічна їзда - не для нього, відверто. Досить непогано почувався на трасі в режимі 110-120 км/год рівномірної їзди. Бк показав витрату 5,4. Заправками ще не перевіряв.

Якось так... Машина кльвоа і прикольна, дарує емоцію. Як помітила дружина, щойно сідаєш всередину - одразу ніби переносишся кудись на південь Європи :)