Віддав Душу.

Сьогодні на роботі мав бути короткий день, протягом якого я планував підготувати Soul до урочистої передачі власниці. Але ж зранку довелося їхати до Кракова по робочих справах, щоб замінити обірваний пасок генератора на автівці шефа, тож на фінальні процедури залишилася лише година. Я дуже поспішав, але впорався все одно за дві.

Отже я встиг змити з автівки бруд, що накопичився за тиждень простою, зокрема два дні зливи, та пофарбувати супорти, не знімаючи колес (диски RX-8 в парі з невеличкими гальмами - дуже зручна комба)

Також раптом згадав, що забув (дивно звучить, але так і було) пофарбувати двірники. Повідки були відпісочені вщент, і виглядало це жахливо, адже саме такі дрібниці роблять з нормальної автівки євробляху смітник. Чорний мат Motip все виправив.

Після цього протер салон, переставив з Челенджера дитяче крісло та низку захисних чохлів (аби мої страждання щ хімчисткою не стали марними протягом першого ж тижня), залив повний бак бензу та бачок омивачки, встановив тримач для телефону і рушив додому.

Їде Соул на диво приємно. Щоб не вводити вас в оману, одразу ж зазначу, що він очікуваною жорсткий, повільний та пластмасовий, проте ніщо не гримає, відчувається автівка цілісною і значно більшою, ніж є насправді. Трасою, на відміну від багатьох мікроскопічних чортопхайок, їде по-дорослому впевнено, кермо в нулі дуже жорстке (не знаю чи то фіча, чи наслідки ремонту ЕПК), і - що дивно - на швидкості в ньому тихо попри діряву гофру, яку ми замінити не встигли (або то у мене через гучний Челенджер приціл збитий). 

Дуже зручне кермо з не дуже зручним автобусним нахилом, така ж автобусна посадка поза автобусним склом. Дружина сказала, що ніби в Kangoo сидить, і на щастя то було не про комфорт, хоча він тут теж недалеко пішов від сучасного комерційного транспорту). Незвично, але не скажу, що погано. Тож доїхав навіть із задоволенням, бо відчувається «брика» якщо не новою, то дуже доглянутою. 

Опісля передачі ключів за кермо вже сіла дружина. Сіла і поїхала. Повезла мене до роботи за Доджем. 

Треба зазначити, що Соул першого покоління  - це звісно не Ренегейд, натомість здебільшого це застарілий хетч B-класу зі стильною будкою. Але ж стрибок в оздобленні інтерʼєрів, що відбувся десь біля 2014-2015 років, не помітити не можливо. Отже Soul AM наразі відчувається, як дешева автівка, але ж він такий і є, і свій прайс особисто для мене цілком виправдовує - за ціною якогось шкарабана в Україні ця цеглинка - шедевр!

Дружині КІА сподобалася, хоча справжнього захвату, як італійський Jeep, старий кореець не викликав, що не дивно, адже це 16-річна бюджетка за 4,5 кілобакси. 

Назад поїхали двома біляшами одразу, і я вперше роздивився результат своїх старань з боку у природному середовищі. В око впадає!

Якби місцевим полякам автівки були не байдужі, то напевно б роздивлялися, бо тачка у трафіку помітна, і широкі 18-ки і в ходу виглядають чудово, і на парковці виділяють цю «морозилку» з натовпу:

Отже родині Соул зайшов. Двері широкі, сідати зручно, всередині чисто та просторо - він в цілому якийсь простий, зручний та зрозумілий, і водночас не виглядає, як засохлий бутерброд.

Отже трасою нас покатав, до озера дитину з самокатом відвіз, величезні торбини з Lidl до дому доставив (у них зараз акція 12 за ціною 6, то ж я не втримався від дюжини банок Heineken по 22 грн за півлітри, а ще й упаковку банок Coca-Cola отримав за 10 грн. на касі). 

Отже, першочергові справи зроблено і Соулом, і мною щодо нього. Решта трошки почекає.  Адже дещо вже замовлено, на щось потрібен час, щодо чогось  треба ще поміркувати, а з чимось визначитися, зокрема з тим, чи надовго Душа з нами.