Великодня Одеса, або моє перше ДТП

В пятницю 18.04 замінив ціпок, бо вирішив їхати на Великодень до Одеси, а старий вже проїхав 29к, підготував усі рідини, замінив гальмівну напередодні, та зібрався в путь.
Кожен раз, невеликий страх присутній, але тут була навіть тривога якась.
Хоча, в сезоні, вже 2500км накатано, ніби до мота звик, все гуд.
Їдемо.

Перша зупинка була в Умані, зустрів там мотоцикліста, який також їхав до моря, поспілкувались.

Ну як без цього знакового місця.
Завжди тут зупиняюсь.

Ну і море.
Це найкращий момент-зустріти його поглядом.

Ввечері пройшлись з рідними, та братом.
Їхав саме на сімейні збори, бо брат перебував тут на службі, і вони їхали до нього.

Посидіти на Дерибасівській також гарно.

Місцевий зліт байкерів.

Зранку прощальне фото моря.
Батьків відправив раніше, і в 11.00 вирушаю з міста до столиці.
В планах посмажити мясця з друзями, та трішки побути вдома.

Але плани обірвала моя неуважність, та Джилі МК)

Не вибрав безпечної швидкості, та дистанції.
Довго думав, як за 11 років досвіду, могло так статись.
Добре що є відео, яке я згодом викладу, де я повністью розібрав свою пригоду.

Набравши батьків, ті були вже під Києвом, кажу все ок, просто питаю як ви їдете, бо ті  точно б повернулись)

Мот погрузив на евакуатор, і на Нову Пошту,  Великдень, все зачинено було.
Лишили на площадці з продажу авто, які біля пошти були, набрав їх по телефону, завтра знайомий мав відправити мота.
Він і приїхав мені на підмогу, хоча в дружини ДН в той день було.

Поки ще міг ходити, пригаю в автобус і на столицю.
Коліно трішки розірвано.
Добре була аптечка, від швидкої відмовився, замотався і погнав.
Онлайн скидаю фото лікарю знайомому, вона консультує.

В Умані перша зупинка, перемотався, ніби зупинилась кров.

В столиці також мене зустріли, вже близько 20.00 добрався.

В травмпункті був в 21.00, де мене підлатали.

Вдома зустрічав кіт.

Мот приїхав в вівторок 22.04
Оцінивши пошкодження, йому також повезло.
Рама ціла, двигун цілий, невелика дірочка в кришці, з якої текло мастило і все.

Почав дефектувати, вже забрав з пошти бак, та фару.

На четвертий день, я вже заліз в машину, хоч і складно, коли нога не згинається.

Треба робити роботу, хоч і сказали дві неділі лежати.
Вистачило мене на один день...


По ситуації.
Буде відос на каналі, але я передивився сам моент разів сто.

По перше:
-неуважність.
Їхав шукав, крутив головою де є НП, щоб відправити зайві речі, та загрузити кофр креветками і бичками з рибного базарчику.

Друге:
-я день відкатав в місті, хотілось вже розігнатись трохи, тому почав набирати.

Третє:
-я був впевнений, що це вже пішов прямік до Києва, і на повороти на ліво, будуть чи кармани, чи мости з розв'язками.
Я побачив бетонний відбійник по центру, і навіть не думав, що далі хтось буде повертати.

Четверте:
Зправа було авто.
Не памятаю, чи швидвко воно їхало, чи не дуже, але я його зафіксив, і розумів, що вправо ниряти не варіант.
Хоча по тихому можна було, але чомусь думав шо зліва хоч якось врятуюсь.

П'яте:
-дорожне покриття.

Смола з камінням, трішки подовжила мій гальмівний шлях.
В столиці майже нема такого асфальту, і я щось повірив у себе.


Але що маємо, то маємо.
Тяжко, особливо за мотоцикл.
Всі відразу почали писати- значить пора продавать, не твоє, всьо.
Я можу купити такого самого хоч зараз.
Але для чого, та шо робити з моїм?
Відновити його буде 2000$ з натягом.
Що я поступово і робитиму, бо фізично поки не можу їздити.
Я не кину малого.
Він відпрацював себе фінансово ще в 2020 році, коли я брав його в борг, на пів року, а він по роботі закрив все за два місяці.
Це моя історія, технічно афігений мот.
Тому, тільки відновлення.


Нарізки з камери, трохи не якісно.

Авто зправа.

Трішки пережав морду, але при зіткненні була щвикдість 35км.год, при початку гальмування 135.

Гепаю авто

Лечу.


Водію 64 роки.
Перелякався капець.
Страхову свою набрав, все повідомив, сказав, що вона все має покрити.
Заяву в Києві написав, він також звернувся, надіюсь все йому зроблять.
Єдине, що не можу нормальну страховку+ життя та здоров'я на мот зробити.
Не хочуть в нашій державі на такі ризики йти.
Звичайна автоцивілка, але хоч дядьку того корчіка підлатають.
А по екіпу, все що було зверху ок.
Штани, були без наколінників, хоча для цього є кишені.
Можливо, якби вони були, взагалі був би тільки подряпаний....
Але Бог мене вчить, та дає уроки.
Якого хера, поперся у Великдень в дорогу, хоча міг насолодитись морем.
Не кажи гоп, поки не перескочиш, та багато іншого.
Не встиг повернутись з моря, уже усім фоток наскидав, похвастстись.
Хоча завжди, писав про тріп тільки по приїзду.
Тихіше їдеш, далі будеш


Дякую усім хто допомгав, та вболівав.
Уроки вивчені, хто не падав той не вставав, як кажуть.
От і в мене такий досвід, який має вберегти, від ще більих наслідків далі.