Другий етап допрацювання інтер’єру здавався нескінченним… У нього вже входив перешив передніх сидінь, торпедо, кришка центральної консолі та ще купа дрібних деталей. А я - ну зовсім не з тих, хто терпляче чекає)
Усе, на що мене вистачило, - це дочекатися, поки нарешті перешиють сидіння в м’яку наппу з фіолетовою строчкою. Щойно їх закінчили - я одразу ж забрала машинку, бо просто не могла більше чекати поки дошиють все інше. Каталась собі, насолоджувалась, а майстер тим часом доробляв решту. 🤭
Чесно, мені так сильно хотілося знову сісти за кермо, що я їздила без торпедо більше тижня і, уявіть, мене це навіть не бісило!
Затягнути все в шкіру виявилось непростим квестом, адже у деяких місцях вона не хотіла триматися, тож доводилося переробляти. Але попри ці нерви й нюанси - результат вийшов просто вау. Я була в захваті 🥰 Фото додаю нижче