Другий етап допрацювання інтер’єру здавався нескінченним… У нього вже входив перешив передніх сидінь, торпедо, кришка центральної консолі та ще купа дрібних деталей. А я — ну зовсім не з тих, хто терпляче чекає)
Усе, на що мене вистачило, — це дочекатися, поки нарешті перешиють сидіння в м’яку наппу з фіолетовою строчкою. Щойно їх закінчили — я одразу ж забрала машинку, бо просто не могла більше чекати поки дошиють все інше. Каталась собі, насолоджувалась, а майстер тим часом доробляв решту. 🤭
Чесно, мені так сильно хотілося знову сісти за кермо, що я їздила без торпедо більше тижня — і, уявіть, мене це навіть не бісило!
Затягнути все в шкіру виявилось непростим квестом — у деяких місцях вона не хотіла триматися, тож доводилося переробляти. Але попри ці нерви й нюанси — результат вийшов просто вау. Я була в захваті 🥰 Фото додаю нижче