The last one...

Дуже багато часу пройшло з останнього допису.

Багато що сталось.

Повномасштабна війна змінила багато чого.

Але Форік був поруч навіть тоді, коли всі навколо відвернулись, коли залишився сам. Може, саме він не дав з'їхати кукухой.

Разом ми бачили багато, разом ми були в таких місцях, які раніше я навіть уявити не міг.

Це тачка, яка пройшла зі мною більше ніж будь хто з друзів. 

На цій машині я забрав сина з пологового та на ній же я вивозив його під обстрілами з Харкова, щоб він, можливо ніколи більше не повернувся, але залишився б живий і здоровий.

Ця машина допомогла мені побудувати будинок.

Це та машина, яка помогла знайти нових друзів, особливо однодумців з Харківського Форестер клубу.

Це тачка, яка вивозила всюди, навіть з під обстрілів.

Це саме та субару, завдяки якій я асоціююсь у багатьох як "той Subaru-чувак".

Але...

Прийшов час рухатись далі.

Проте, я ніколи не забуду цю тачку і те, що ми пережили разом.