“О чем это я?. Мы в дерьме”.

Етап: заливаєм антифриз, міняєм масло, прокачуємо всю систему і їдем до маляра. І тут вся схема і зламалась. Систему охолодження прокачали, температура була в нормі, але двигунець видавав характерне цокотіння. Зсилаючись на погані цепки я виїхав замовити фарбу для подальшого фарбування. Оскільки якраз були обстріли від сусідньої квазі-країни-піздобратії то фарбу замовляв заздалегідь бо світла було йок, а накалатати цю A89  було не так вже й швидко.

Проїхавши пару км, я залишив авто біля майстерні. А на наступний ранок бемеве вже заводилась після 30-40 секунд роботи стартером. Горить чек, пропуски по циліндру, білий дим, емульсія під кришкою маслозаливної горловини і розуміння, що після малярки буде довгий і  абсолютно не бюджетний ремонт по моторному відсіку.
Чому після малярки? Бо я ту малярку чекав як "пригоди джекі чана" по новому каналі після школи і втрачати дорогоцінний запис взагалі не було бажання. І так вже майже 3 місяці очікування нормального майстра...

Чому одразу не було ніяких признаків перегріву. А як ти зрозумієш шо в неї піднята голова, коли машину толком не прогрівали, антифризу в системі не було, а їздили ми від сили пару метрів. От така фігня, малята.