Колишні

Що ви відчуваєте, коли на дорозі бачите автомобиль, на якому колись їздили, та Вас поєднує різні спогади?

До Рено в мене було два автомобілі: це Жигулі 2105 та Фіат Добло. Жигулі були продані влітку 20го року, а Фіат восени 21го. Так вийшло, що нові власники автомобілів місцеві.

Фіат я часто бачу та іноді спілкуюся з власником. Наскільки приємно чути від нього, що автомобілем він задоволений і не скільки не жалкує про його покупку.

А ось з жигулями навпаки: за весь час я їх бачив лише один раз десь через рік після продажу і потім я їх не зустрічав. Але завжди було цікаво, що з машиною, бо на момент продажу це був член родини, який провів з нами 31 рік (з салону і до продажу). Особливо ним цікавився батько, який колись його і купував.

І ось на початку лютого, виходячи з трамваю я помітив щось дуже знайоме:

І дійсно: це вони - колись мої Жигулі. Дуже приємно будо побачити, що автомобіль не змінився (що не став гірше). Хіба що стояли нові дзеркала, та зимова резина була на штампах. Все інше залишилось таким самим: салон той самий до дрібниць, ззовні теж все та ж машина, крім з"явившегося причіпного.

Довелось трохи зачекати власника, щоб поспілкуватися. Як не дивно він теж задоволений машиною. За чотири з половиною роки він проїхав 75 тисяч кілометрів. Для порівняння: в нас вони за 31 рік проїхали 93 тисячі.

А як був радий батько, коли я йому розповів про зустріч та показав фото - словами не предати.

Взагалі дійшов висновку, що дуже приємно, коли про тебе не говорять погано, через те що я начеб-то продав поганий автомобіль (що він ламається чи з ним постійні проблеми).

Ї на останок декілька зимових фото Рено:

Дякую за увагу