Пройшло вже пів року, відколи я став щасливим (або не зовсім?) власником цього автомобіля. За цей час я почув стільки думок, запитань , що почуваюся якимось фанатом даної марки, хоча це не так. Особливо цікаво спостерігати, як розділилися думки людей: старше покоління підходить, задає купу запитань, а молодь крутить носом і питає: “Чувак, ну навіщо тобі в 24 цей бобік? Візьми щось драйвовіше, швидше!”
Але давайте проаналізуємо, що саме викликало стільки ажіотажу. Почнемо зі стереотипів, які я почув від людей, що навіть близько не сиділи за кермом такого авто.
“Воно жорстке”
Щось у цьому є, не сперечаюся. Але сказати, що він дубовий — це вже занадто. Тут усе залежить від того, з чим порівнювати. Наприклад, пересівши зі старенького Mercedes 211, я раптом усвідомив, що наші дороги справді... так собі. Але на цьому "бобіку" є приємний бонус: з будь-якої ями можна виїхати (Хоча я його теж вмудрився засадити). Чи жорстке авто? Не більше, ніж інші в цьому класі. І, чесно кажучи, по місту їздити ним цілком комфортно.
“Японський УАЗік”
Це просто шедевр із категорії міфів. По-перше, цей "УАЗік" гарно оснащений як для 2007 року. Чисто чіловий дєдушка тих років) Хоча відмітити можна акустичну систему "Rokford", грає гарно)
Перші враження: знайомство.
Мій чіловий "дідуля" зустрів мене без зайвих церемоній — радісно й без пригод. До речі, вся історія покупки нагадувала квест: машину я купив дистанційно, просто передав гроші, а авто пригнали.
Не довго думаючи, я вирішив відразу випробувати свого нового друга. Ідея? Гори, звісно! Там я вперше відчув, що таке понижена передача, і як це — летіти польовою дорогою на швидкості понад 60 км/год. Відчуття неймовірні: трохи драйву, трохи страху і величезна усмішка на обличчі. Дідуля не підвів, хоча певне був не дуже радий моїм випробуванням)
За пів року глобального нічого страшного не вилізло, хоча вік нагадує про себе, як старий знайомий, що любить розказувати "Колись і трава була зеленіша". Але нічого, всі ми не молодіємо, і якщо "дідуля" десь трохи скрипне, то поправимо)
Who is Pajero?
Pajero — це машина не для всіх. Це не той варіант, який беруть щоб кататись чисто по місту)
Pajero — це про практичність, надійність і готовність до будь-яких умов. У нього є свій характер, і до нього треба звикнути.
Це автомобіль для тих, хто хоче знати, що навіть якщо попереду яма, сніг чи розбита дорога — він проїде. Так, він не найшвидший, не найм'якший і точно не економічний, але в цьому і є його особливість. Pajero для тих, хто любить простір, ( Холодильник який я в ньому перевозив, не дасть збрехати )
Впевненість і трохи драйву, коли треба "вигребти" з болота чи піднятися в гори.
Якщо ти шукаєш ідеальну машину для міста — це не про Pajero. А якщо хочеш авто, з яким можна вирушити куди завгодно, перевезти що завгодно і не переживати за дрібниці — він точно для тебе.
І ще, я б з нього зняв би ті пороги і задні труби (тільки зайва вага і шум при русі).
А підвіска? Підвіска тут раллійна. Вона ідеальна і енергоємка для швидких гравійок, грунтовок. Вираз "більша швидкість - менше ям" це про паджеро.
Мій рецепт ідеального паджеро, це ліфт комплект (пружини та амортизатори від EFS), колеса 32". А ізюминка тут - це тиск в шинах.
0.5 - 0.8 бездоріжжя.
1.8 - 2.0 на щодень.
2.2 - 2.5 для довгих перегонів по шоссе.