EUROTRIP. Part 1 (Poland, Germany)

Пройшло вже більше місяця як я повернувся із подорожі країнами Європи, про яку я раніше згадував, і тільки недавно я зібрав до купи всі фотознімки, які були розкидані по різних телефонах моїх друзів. Основною ціллю подорожі була поїздка до друзів в Італію на море — тому, якигось мега фотосетів машини тут не буде, на жаль не було на це часу :(
Щодо самої розповіді про поїздку — то навіть не знаю як її розпочати, бо дуже багато позитивних вражень як від високого рівня життя і культури європейців, так і від самої реакції оточуючих на Зеленку, які словами не передати. Тому, вся розповідь буде в картинках із коротким описом :)

Поїхати в подібну подорож я мріяв дуууже давно, ще з часів існування клубу Only dropped, коли вони першими підкорили Європу на Жигулях. Потім мене ще більше до цього почали підштовхувати чудові розповіді та теплі фотознімки із подорожей Житкова на його 2101 стилізованій під Fiat 124.
Та донедавна фінансова сторона мені не дозволяла здійснити давню мрію, оскільки подібна подорож потребує не малих затрат на: підготовку машини, документи, бензин, оплату доріг, житло, харчування та інші супутні витрати.

В цьому році, після покупки коліс та кемра — я нарешті зосередив всі зусилля та фінанси на подорожі. Зібравшись із думками та добре все зваживши із моїм хорошим другом, який в минулому році їздив своєю "дев'яткою" в Італію до родичів, ми вирішили їхати разом із ним вже на моїй 2101. Але їхати туди не прямим шляхом зі Львова на Італію через Словенію та Угорщину — а поїхати складнішим маршрутом через Польщу, Німеччину, Чехію та Австрію. Сама машина до подорожі готовилась в останні дні… та й нічого суттєвого і не робив біля неї, оскільки постійно тримаю Зеленку в тонусі і на впевненому ходу, нічого не доводжу до критичного стану.

За кілька днів до запланованої поїздки я ще відвідав місцевий автофест LeoCult 2017, відпочив, налаштувався морально, зарядився та вирушив в дорогу.

Отож, почнемо!
Кордон був важким, стояли довгі черги які ледь рухались:

В результаті, 10 годин в черзі і по кілька хвилин на пунктах пропуску. Працівники служби митного контролю до нас відносились досить лояльно, без якигось придерань, навіть респектували — це було приємно. На польській стороні я почув від працівниці митниці: "Оо, які фельґі п'єкні!" а потім ще здивування: "Цо то не єсть Фіат, то Лада?". Одним словом, на кордоні всі запитання були лише стосовно машини, все пройшло дуже гладко, нам побажали успішної подорожі, віддали паспорти і ми в Польщі…

Прямуємо до Варшави. Дорога довга і нудна, сил немає, голова болить, очі печуть та сльозяться, спати хочеться. Попереду 340 км які для мене здаються вічністю. Тут вже до мене починають закрадатись сумніви щодо задуманої поїздки — чи вартувало воно того? Але товариш мене трішки підмінив за кермом, очі відпочили, кімарнув чучуть, на голову стало значно легше і от ми добираємось до Варшави. Роблю одне контрольне фото машини на парковці (бо на більше і часу толком не було)

Товариш, який вже тривалий час живе в Польщі і все знає що, де і як, проводить нам експрес-екскурсію містом, і ми вирушаємо до нього у Познань (а це ще 350 км)

І нарешті ми добрались до міста Познань. Тут ми повечеряли, відпочили та відіспались як слід у нашого хорошого друга, який власне і супроводжував нас від Львова до Познаня на своєму Цивіку. Погостювали ще деньок у нього, погуляли по місту. Переночували ще одну ніч і зранку вирушили в дорогу

Далі по курсу місто Дрезден, Німеччина (400 км). Після повноцінного сну, свіжого душу та смачного сніданку їхати можна хоч на край світу:) Дорога вже не здається такою важкою, за бортом чудова сонячна погода і хороший настрій — всі сумніви тут же пропали і я зрозумів що воно того вартувало. Машина поводить себе відмінно, сидіння на диво досить зручні, швидкість стабільна 100-120 км/год

Далі буде…
Якщо цікаво — жмем палець і ділимось із друзями :)