Покупка авто

Почалось усе як і минулий раз. На уроках у школі було нудно, тому ми лазили по OLX у пошуках чергового відра для нашої команди і через деякий час було знайдено оголошення цієї бестії за дуже приємні гроші. По фото в оголошенні виглядала Жига непогано. За декілька днів було зібрано команду з водіїв та помічників і 24 березня ми вирушили у подорож.

В дорозі з нами сталась не дуже приємна ситуація - справа в тому, що в оголошенні було вказано назву села і приблизне його розташування, проте коли ми приїхали у вказане місце, стало зрозуміло, що таку назву села у львівській області мають ще 2 села. Ми були не там, а час піджимав, бо була вже 16 година. Я дуже засмутився, бо саме я купував машину і дуже цього хотів. На щастя, ми вирішили продовжити поїздку, отримавши точне розташування від продавця і вже через годину ми все ж її знайшли! 

Ходили навколо, оглядали, підкинули акум, що залишився ще з Гольфа, запускали двигун який, у цей раз запустився без проблем і стабільно працював на холостому, перевірили електрику і вирішили, нарешті, придбати. Трохи сторгувавшись Шістку було придбано і виїхавши боком з того подвір'я вчепили її на трос (бо по словам власника і власними спостереженнями охолоджувальної рідини виявлено небуло). 

Почалась перша частина дороги - на тросу.

В дорозі нічого цікавого не ставалось, проте одна із зупинок була зумовлена проїздом потяга на перетені колією дороги. Хто ж знав, що через пів року по цій колії я буду їхати з Карпат додому, але згадуючи цю локацію з сумом, бо вже був у майбутньому, якому проходив трагічний кінець проєкту, але про це колись потім...

Заїхавши на одну з заправок по дорозі щоб заправити бус яким тягнули Жигулі, заправили також і саму Жигу, а також дистильовану воду в радіатор. Запустивши Жигу і трохи проїхавшись по локації вирішили гнати її додому власним ходом. У цей день був дуже гарний захід сонця, і ми зробили декілька гарних фото з учасниками команди (на фотографіях нижче небо дуже погано передається). 

Друга частина дороги - своїм ходом.

Машину своїм ходом ми відправили і вже через деякий час поїхали за нею бусом. Через деякий час ми так і не зустріли нашу Жигу на дорозі і вже думали, що з ними щось сталось, а ми їх проїхали непомітивши, проте ще через деякий час ми нарешті їх НАЗДОНАЛИ. Саме так, саме наздогнали, бо як виявилось, тіпи, що вели Жигу спокійно їхали собі 100 км/год без жодних проблем! Ми були дуже приємно вражені і вже їдучи конвоєм з двох машин доїхали до місця, де стоя колись Гольф. Цю локацію можна назвати невеликим селищем з грунтовою дорогою, де ми трохи понавалювали і вже привезли машину на платну парковку і випросили одну бескоштовну ніч. Коли авто встало на своє місце, мене накрила невелика паніка через думки того, що я знову в'язався в якусь авантюру і будучи песимістом, травмованим історією з Гольфом, мав погані передчуття (нажаль, не дарма).

Ми планували її перевезти в якесь інше місце, але наступного дня вирішили, що це класна локація і все ж заплатили за місяць оренди паркомісця. 

Шістка була куплена на початку весняних канікул у школі які тривають тиждень. Мій план був купити машину на вихідних, у будні дні привести її до ладу зробивши якісь не складні речі, щоб зробити її кращою, на вихідних проїхатись на ній на Арені Львів (бо повторюю, мені 17, прав у мене немає і закони порушувати я не хочу, але на Арені є ділянки де можна поїздити і без них) і виставити на продаж. У результаті це стало історією, довжиною у 6 місяців яка була досить насиченою на початку, контрастною по емоціях і трагічною в кінці.

Схожі записи