Гарний день

Я довго думав над назвою та змістом цього допису. Було багато подій та думок, та зрештою я вирішив викласти всю свою кашу з голови сюди.

Мабуть вся країна вже в курсі, що наше місто Чернівці удостоїлося честі стати такою собі «лагуною» для «човна» найвидатнішої постаті на нашій автомобільній стайлінг сцені. Наша перша зустріч в реальному світі досі стоїть в мене перед очима. Я зупиняюся біля підʼїзду будинку, бачу поряд справа припаркований Челленжер, повертаю голову наліво і бачу його величність Стиль. Я так розгубився, що аж не знав, що й говорити. Якби хтось у руки вклав букет троянд, я б точно подарував 😂 Зрештою я поволі прийшов до тями і ми поїхали на мийку… разом!

Там ми припаркувалися поряд і стали стояти, чекати. Аж раптом усю романтику нашої мовчанки розтрощили два показових персонажі, що ніби ожили та зійшли зі сторінок «Великої Чернівецької Автомобільної  Енциклопедії» прямо до нас. Дволітрова A3 на 650+ к.с. та чорна дизельна E91 - чудова показова пара для нашого міста. І саме Мустанга з Челенжером їм не вистачало до омріяних двох тисяч кінських сил на чотирьох. Як тільки ми здійснили їх мрію, вони одразу кудись зникли, і ми нарешті змогли почати мити наші автівки.

Під час обтирання мені вдалося якимось дивом упросити Євгена згодитися поїхати наступного дня в невеличку подорож. Я чудово розумів і бачив, що він стомлений. Та я точно знав, що йому та його сімʼї це необхідно, при чому саме зараз. Зволікати просто не було ані часу, ані сенсу. І от наступного ранку ми вже їхали разом до кордону. На блокпосту перед КПП уважні хлопці ретельно перевірили наші вихлопи та бьорнаути (кому потрібні оті всі документи), на кордоні вкотре нагадали, що везти багато валюти негарно і треба декларувати (таке буває, коли автівки виглядають дорожче за німецькі бізнес класи), ну а далі… Далі була повільна сільська румунська дорога, і вже через декілька десятків перших кілометрів на заправці я побачив, що вона (дорога) діє - лікує! Доїхавши до Palas Mall у місті Ясси, ми стали на підземному паркінгу гіпермаркету та пішли снідати.

Після цього розійшлися на шопінг, щоб вже по обіді знову зустрітися та рушити в зворотню путь. Назад я вирішив поїхати іншою, більш динамічною дорогою, щоб не замордувати мандрівників одноманітними пейзажами. До кордону ми добралися досить швидко, та потрапили в чергу, що було цілковито моєю помилкою - треба було подумати про це наперед та поїхати на інший менш завантажений КПП. Довелося стояти в черзі біля двох годин, але я розважав Ковальчуків своєю витратою пального, яка на холостих росте буквально на очах.

Згодом ми приїхали додому та обмінялися подяками за цей день. День, який залишиться в моїй памʼяті назавжди. День, в який ми вперше зʼїздили в беззмістовну подорож сімʼями разом.

А ще в цей день моя автівка потрапила на вибори і перемогла! Це була та неочікувана кульмінація моїх емоцій, яка допомогла закарбувати ті події в памʼяті. Я щиро дякую всім, хто голосував за мою автівку. Дорогі, спасибі від щирого серця вам усім! Бажаю і вам перемоги, і не лише на виборах автівок на DT!