Маленьке порівняння 150го та 250го.

Доброго!

Порівняння на скору руку)

Прадик 150 и 250! Це як порівнювати яблука і апельсини, тільки замість фруктів у нас ревучі звірі на колесах. Отже, почнемо з найголовнішого: звук V6 у старого доброго Прадо 150. Цей звук можна слухати вічно, як гарну музику. І на цому всі козирі 150го закінчились. А новий Прадо 250 з його 2.4 турбо? Звучить як чесний трудяга, але не гулко, а так, більш схоже на шкоду 1.6, якщо ви розумієте, про що я.

Але знаєте що? Проїдетесь на 250-му цілий день, і звикнете. І як тільки ви почнете сприймати цей звук як норму, то і більше питань до авто немає. Так як в швидкості він не втратив, навідь п'ятою точкою відчувається шо він швидше), хоча по цифрам то ні. Певно що спочатку може  і розчарує відсутність благородного гуркоту V6, але загалом, 250-й – це дуже цікава машинка. Просто треба до нього звикнути, як до нового сусіда, який спочатку здавався шумним.

Сподобалися камери 360 – це дійсно щось неймовірне для Тойоти. Проекція  – просто вогонь! 😊 Я залишив старий Прадик, боявся, що новий може не сподобатися через двигун і відчуття ненадійності. Але, але, але як же я помилявся. Між 150 і 250 – справжня прірва. На щастя, 250-й не зіпсували. Він класний, зручний, відчувається надійність у всьому,  він більший. Після нього на 150-й вже їхати не хочеться.

Отже, підсумуємо: 

Прадо 150 був добрим другом, але трохи невистачає йому хайтека. Прадо 250 – це вже сучасний авто, який дуже зручний на кожен день. Звук двигуна? Можна звикнути. А от коли вперше відчуєш зручність і розмір 250-го, назад дороги вже немає. Здається, я не сильно перебільшу, якщо скажу, що новий Прадо 250 – це просто машина мрії;) ( звісно для мене).

Тож, насолоджуйтесь кожною поїздкою і нехай любе покоління Прадо приносить лише задоволення! 

ИМХО )