Ну ось, почалось… або як мені «подарували» кузов

Нарешті перший крок зроблено. Сьогодні привіз донорський кузов для ремонту свого. І сказати що це була пригода це певно мало, хоча мабуть так воно і мало б бути. О 6 ранку виїхали на евакуаторі з Файного у бік Львова та трохи далі де чекав давно омріяний кузов. Погода була не сприятлива, в ранці сніг, потім дощ, але що може спинити на шляху до мети? Дісталися місця призначення, доволі швидко, за допомогою погружчика завантажили кузов, застропили і вперед до дому. За ці хвилин 40 поки ми робили всі ці маніпуляції я промок наскрізь, але хіба то може зіпсувати настрій? Тільки нерви.

Доїхали нормально, а от пригоди почалися у Тернополі. Через погодні умови туди де він мав зберігатися проїхати неможливо, почав шукати альтернативу, але всюди не виходить, і головне нема як зняти кузов з евакуатора. При цьому людина поспішає бо має їхати на Львів, а потім на схід вести хлопцям автівки на фронт.  Після кількох невдалих спроб знайти рішення, залишилася остання опція, звантажити кузов прямо біля майстерні, але як? Декілька хвилин пошуку і ось маніпулятор вже на шляху до мене. 

За допомогою маніпулятора ми впоралися за лічені хвилини. Тепер донор чекає завтра, коли його почнемо по троху різати. Зараз це все виглядає наче весело, але нервів забрало купу, особливо усвідомлення що мій кузов стоїть і не дає людині їхати, затримує і зʼжирає дорогоцінний час.

Бюджет:

Кузов: 4200 грн.(100$)

Евакуатор: 5000 грн.

Маніпулятор: 2000 грн.

Нерви: зберегти не вдплося