Ще трошки малярки

Якось під час однієї з мийочок на моє прискіпливе око натрапила одна маленька, але взагалі неприємна ситуація. Осьо вона:

Ну Зіна, ну йоб твою курва мать. Сказати, шо я завалив, це не сказати нічого. За хвилину пройшов усі стадії прийняття і почав думати, шо з цим робити. Набрав одного дуже кайфового маляра і спитав, чи можна цю історію вилікувати без зняття скла. Сказав, що можна, поки воно ще не критично і не полізло далі. А це означало, що беремо відпустку і їдемо у обійми малярки.

Але я був би не я, якби не намагався сумістити за один раз усе, що муляє (ок, не усе, хоча б частину). Колись мені потрібно було зняти спойлер (вже не пам'ятаю навіщо), і корочє я трошки у процесі нафакапив і подряпав кришку багажника. Не сильно, але неприємно дуже стало від моєї рукодупості. Зате тепер точно знаю як робити і як не робити.

Нормальна людина давно б на це забила. Бо воно усе одно під спойлером і ті подряпини не видно. А може і не полізла б знімати той спойлер. Висить собі і нехай висить. Але де я, а де нормальні люди. От муляло воно мені. А раптом довелося би його зняти? шо люди подумають? Це як знаєте як у декого бувають думки що а раптом їх зіб'є машина, їх привезуть у лікарню, а вони в брудних трусах і не нафарбовані (ну умовно).

Отак було

Ви, бумласка, не подумайте про мене нічєво такова, то не все подряпини. Майже усе то бруд.

А отак стало

Тепер усьо красиво. І ви будьте красивими.

Арівідерчі