Як і більшість поїздок в моєму житті, навіть запланованих, вони спонтанні. Тому я намагаюсь тримати авто в стані, що сів і поїхав будь куди. Так і зараз.
Приїхав у відпустку зі служби, прийшов в гараж, клему на акумулятор, завелись і вперед.
Контроль рідин, тиску в шинах, лампочок, чистоти скла і справності всього, що можна побачити неозброєним оком. Проблем не спостерігається.
Значить - заправка, і можна рухатись.
Був заброньований домік в Микуличині, в планах була Говерла і все, до чого хватить натхнення дотягнутись.
Після високих військових машин треба пам'ятати, що Сітроен повзе майже на пузі, і бажано не вляпатись в дорожні негаразди.
Їхали не поспішаючи, зупинились в Тернополі на ночівлю, щоб зранку вже спокійно дістатись до гір з свіжими силами.
Так в цілому вийшло без автомобільних негараздів. Навіть можна сказати, що відіспались. Бо всі разом в один день хапанули ротавірус і відлежувались в приємних умовах.
Ризикнув і дуже обережно заїхав на турбазу Заросляк. Це найвища можлива стартова точка для візиту на Говерлу. Там вже десь 1 км висоти, і відверто жутка кам'яна дорога. Але, не поспішаючи, на першій швидкості, заповзли. Навіть ніде не чув, щоб машина чіпанулась об камінчики.
Єдиний технічний сюрприз був на зворотньому шляху, в 100 км від дому. Про нього далі....