Перше ДТП та неадекватна полячка

Їду собі спокійно по двору, аж раптом – удар в бік. Виявляється, жіночка на своєму “кориті” виїжджала з паркінгу і, чи то забула, чи не захотіла впевнитися, що на дорозі чисто. У підсумку вона в’їхала мені прямо в переднє крило і, поки я гальмував, протягнулася аж до кінця машини. Шокований, підходжу до неї запитати, що сталося, а вона мені: “Поліцію викликаю. І взагалі – винен ти”.

Ну, приїжджає поліція. Запитують, навіщо їх взагалі викликали, бо й так усе очевидно. Але жіночка заходиться розповідати їм історії про те, як я летів 100 км/год по двору, як я нетверезий і, звісно, що я українець. Відповідати за ДТП вона явно не збиралася.

Того ж дня я оформив заяву в її страховій, заїхав на сервіс Volvo, щоб оцінити збитки. І все б нічого, але справа затягнулася надовго. Поліція взялася за неї тільки через два місяці. За цей час жінку двічі викликали на допит, але вона жодного разу не з’явилася. Час ішов. Ще кілька місяців пішло на судову тяганину, і ось, нарешті, після шести місяців вирок – провина за нею, і я можу зайнятися ремонтом.

До речі, сервіс Volvo порахував все в майже $10,000. Словом,  досвід не з найприємніших.

Ремонтом задоволений, потрапили в колір, товщиномір фарби показує заводські значення.