Обов'язковий технічний огляд у Лачікен

Як співали класики: 'І ось уже сьогодні середа', а це означає, що час вирушати на техогляд. Забрав свого Лачі з гаража і поїхав до державного СТО, де проходить інспекція, попередньо забронювавши апоінтмент. СТО знаходиться у великому автокомплексі, де розташовані автобусний парк, платна парковка та автодром для навчання. Місце доволі цікаве.

Знайшовши станцію (за вказівниками на в'єтнамській), я попрямував на ресепцію. Процедуру вже проходив раніше, але не для Лачікена, а для друзів, тож порядок дій мені був відомий. На в'їзді сидить чоловік, який перевіряє документи, апоінтменти та інші деталі. Звісно, англійською він не розмовляє, але за допомогою жестів і посмішки порозумілися. Віддавши всі документи, вирушив на стартову лінію. У В'єтнамі кожен автомобіль повинен мати два важливі документи: свідоцтво про реєстрацію та технічну книжку, де вказана вся інформація про авто. Виходити за межі цих даних не можна, тому будь-який тюнінг заборонений.

Після двох хвилин очікування на стартовій лінії дали команду починати. Заїхав на станцію та віддав авто працівнику (терпіти цього не можу, відчуття, що моє авто може водити будь-який олень охочий). Перша перевірка стосувалася двигуна: на нього начепили якусь приблуду, схожу на стетоскоп, а на глушник – датчик для вимірювання викидів газів. Наступний етап – перевірка ходової і гальм: машина заїжджала на барабани та різко гальмувала. Після цього заглянули під машину, щоб оглянути дно. Цікаво, що імітації ямок не проводили. Останній етап – перевірка фар: їх оглядали за допомогою якогось датчика. Уся процедура тривала близько 15 хвилин.

Після завершення я припаркувався і став чекати рішення. Ще через 15 хвилин мене викликали за номером машини (на щастя, цифри в'єтнамською я знаю). Заплативши приблизно 2 мільйони донгів (80 доларів), я отримав документи й побачив, що на лобовому склі вже наклеїли нові стікери (їх постійно треба оновлювати). Подякував і поїхав додому.

Чи дійсно вони щось там перевіряли, чи просто байдики били – не знаю. На лінії зі мною стояв Форд (Ф-150?), який димів немилосердно, але його, здається, не дуже раді були бачити. Пройшов він огляд чи ні – не в курсі. Процедура не складна, і вона дійсно змушує власників приділити увагу технічному стану своїх авто (або подумати, як обійти це питання за допомогою хабаря).

На цьому все. Дякую всім, хто дочитав до кінця