Маршрут:
Tromso - Harstad.
День наближався надвечір, а напівдика дорога петляла між скель у невідомому напрямку. Звичайно, у мене був навігатор і я розумів, що потрібно їхати на південь, але дорожні точки ставив не далі 100 км. У результаті траса вперлася в переправу, де чесно вистояли чергу і поринули на пором. Цей пором відрізнявся більшою схожістю з нормальним кораблем, ніж попередні, які іноді виявлялися плаваючими платформами з будкою нагорі. Через хвилин 20 стало зрозуміло, що пором перетинає далеко не спокійний фіорд, а затока, що межує з океанськими хвилями і течіями. Ну і хитавиця стояла відповідна. Натомість капітан був веселий та оцінив прела (або на номери звернув увагу). До речі, хочу сказати, що ми жодного разу за весь час так і не зустріли земляків. Хоча торік у Румунії була аналогічна ситуація. Не люблять мабуть наші нестандартні напрямки.
Після прибуття порома ми швидко стартанули за колоною з машин, але потім повернулися в звичайний темп і під мішанину музики на флешці поїхали робити гак на користь LPG заправки. Для цього довелося згорнути з напрямку та 80 км намотати у бік міста Харстад. Заправка виявилася в порту, але перехідника не було. Зате зустрівся перший prelude brother у цій подорожі. А ще старенький порше (928 начебто). Переключившись на бензин і попетлявши трохи Харстадом я повернувся на трасу в бік Лофотенських островів. Як виявилося потім, це була одна із захоплюючих доріг у подорожі. Але про це у наступній частині.
PS. Зовсім забув — ще ми в гості до звірів заїжджали до парку дикого життя арктики.