Коли вирішив купити авто, чітко знав, що хочу: це має бути BMW, універсал, з чорною стелею, бажано на дизелі й з повним приводом. Ідеально, якщо буде селектор від АКПП ZF та релінги. Пошуки тривали кілька місяців. Розглядав F31 і F11 – думав, що новіша модель буде кращою, але насторожував низький кліренс, особливо для зимових умов.
Було кілька варіантів, які майже взяв, але доля вирішила інакше — ці авто просто вислизали з-під носа. Я вже навіть подумки змирився, що “раз не моє, значить не моє”. Але якось, блукаючи по авторинку, дружині приглянувся X5. Вона наполягла: “Давай підійдемо!”. Я, чесно кажучи, не хотів — це ж був поза моїм бюджетом. Але після розмови з продавцем та хорошого торгу, ми несподівано дійшли згоди.
Авто перевірив у діагноста, переглянув Carfax, заїхав на СТО – все було гаразд. Єдине, що залишалося – чекати три тижні, поки компанія, на яку було оформлене авто, випише договір. Три тижні нервів і переживань: чи все складеться, чи не підведе машина, чи взагалі вона мені потрібна.
Але всі сумніви розвіялися, коли я нарешті сів за кермо свого BMW X5 35d E70. Це було справжнє задоволення!
Машина вже була у Львові, приїхала в гарному стані, без пошкоджень. Єдине, що турбувало — помилка по екології, але продавці швидко вирішили проблему, промивши каталізатор. Ще одним приємним сюрпризом стало те, що авто було обклеєне плівкою, тому передня частина та фари виглядали ідеально. А в багажнику мене чекав бонус — американський килимок.
З нюансів, які помітив: був порваний передній пильник гранати, сліди масла на захисті двигуна, та задні втулки і стійки стабілізатора вимагали заміни. Нічого критичного, але варте уваги.