Наступного дня вирушили до полонини Перці та під час дороги потрапили на класний оглядовий майданчик.
Полонина Перці – класне автентичне місце, рекомендую.
Потім поїхали у Верховину, там також гарно, але тільки на один раз. Більше сенсу не бачу туди їхати.
Після Верховини вибрались на відвідини водоспаду Женецький Гук, Нарінецького водоспаду та полонини Залім. Мальовничі місця, рекомендую.
Але наступний день видався одним з найпотужніших, це був підйом на Говерлу з Заросляка, шлях до Брескула, озера Несамовитого та назад до Заросляка. Загалом 25 км горами. Кайф.
Підйом до Заросляка непростий, врахуйте це. Відносно нормальною дорогою мене випередила Шкода Рапід на київських номерах, але піднятись до самого Заросляка він не зміг, високе каміння і крутий підйом. Загалом підйом зайняв годину часу, бо швидкість була не більше 10 км/год.