Липневі покатухи частина 2

Настав час розповісти про 2 частину покатух, відпочинку і пригод що були в липні. Може і запізно та от минулого місяця геть не до всього цього було тож хай краще пізно.

Отже 19 липня поїхали ми по справах в Косівщину. А там є так зване Косівщинське море.

Досить цікаве і атмосферне місце, правда на рахунок дороги трішки не дуже, але загалом воно того вартувало.

Я багато чув про таке собі Косівщинське (Сумське море) ще з дитинства, але туди так і не потрапив. Так багато змінилося з того часу, вже мало хто тут купається пляжів я поки не бачив.

Але пейзажі незмінні, і тут радість одночасно з сумом, що практично біля міста була така краса а я і не знав, хоча майже щороку до 2014 року їздив на Чорне море.

Дуже гарна та мальовнича місцевість. Сподіваюся колись і тут наведуть лад. У нас в місті якщо все гарно продумати, хоча мало б це бути ще 20 років тому то Суми не було б нічим гірше за Київ чи Дніпро в плані парків, набережних, пляжів. Йдемо далі по моєму 20 липня фотка на фоні КІА

А також Ріо і Оптіма.

Все ж як не як перед покупкою були ці дві моделі нова Ріо чи оптіма 2016 року 75 тис пробігу. Обрав Ріо не жалкую, так нове авто все ж, хоч і кредит на 7 (вже 5) років. А це наступного дня.

До Вашої уваги  КІА РІО седан 1 покоління, випускався з 2001 по 2003 рік. 

В місті бачив вже три таких моделі - синю, червону і білу. Ну і вже як в звучку відпочинок на наших Сумських мальдівах.

Скільки разів їздив і їздитиму не перестану дивуватися надзвичайній красі цього місця. Якраз той рідкісний випадок, що для людей дійсно зроблено гідно і продумано все.

А це наступного дня зустрів такби мовити родича.

Кіа ріо ікслайн (2017-2019) 4 покоління дорест.

Чергова, але передостання поїздка на Блакитні озера, по моєму це був ранок четверга чи скоріш за все п'ятниці.

Цього разу вирішив трохи змінити локацію.

Людей мало, що ще потрібно для відпочинку, щоби набратися сил...

Певно не вистачало часу і спокою для повноцінного відпочинку, ех знав би я тоді у що потім це все вийде то б не гарячкував тоді.

Дуже запам'ятався той день було так тихо, так спокійно і одночасно непособі і трохи лячно.

А це вже наша мінінабережна в центрі біля р. Псел. Є куди розвиватися головне не закидувати.

Це був суботній день. Мені запам'ятався він тим що вже якби було зрозуміло, що воно не стане краще, але все ж були надії що хоч можна стабілізувати і загальмувати...

Знов поїздка на Блакитні озера, але вже остання за це літо..

Людей було багатенько бо всеж вихідні, але місця всим вистачало. Єдине про що я шкодую, що знов емоційно зірвався, та лише через те, що розумів що б не робити, кінцевого результату не змінити...

Ось такий він останній раз цього літа. Такий одночасно і гарний, але вже не те,хочеш змінити але вже ні,бо є розуміння.

Ось і остання вилазка в липні, на мамаївщину. Тоді все ще було по іншому, здавалося що можна якось впоратися, заглушити, зупинити...

Остання вилазка на шашлики, остання відчайдушна спроба зробити вигляд наче того жаху що почав переслідувати нас в середині липня не було.

Загалом дивно було те, що зазвичай такі місця в неділлю були забиті, а тут на нашій ділянці були лише ми і пара що приїхала на велосипедах. Трохи далі була трішки надто весела компанія і ще одне авто і все.

Водичка була теплою, та от вийшовши з неї тепер було зрозуміло чому так мало тут відпочиваючих.

Вся справа в мухах. Їх було дофіга і більше. 

Не встигнеш відчинити багажник як з десяток вже там, такаж ситуація із салоном де вже було десь 15 - 20.

Ось те що було на столі.

Саме тому було прийнято хибне як виявилося потім рішення змінити локацію.

Мух і тут було повно. Тому поїхали до дідуся.. Там ми і посмакували шашлика і посиділи спокійно і в теплій атмосфері..