Очікування та хвилювання

26.11.2021 у пʼятницю по обіді я передав автобізнесменам більшу частину коштів, а вони в свою чергу надіслали скан контракта укладеного з автосалоном. На мої запитання щодо терміну отримання авто (включно з придбанням, доставкою, розмитненням та сертифікацією) вони відповіли, що зазвичай це займає 2-3 тижні, але пообіцяли впоратись чим швидше.
Ось так, у сонячну листопадову пʼятницю я залишився без коштів, зі сканом контракту в телефоні і зі змішаними почуттями тривоги та віри у найкраще. Не зважаючи на те, що рекомендації в людей були відмінні, залишалось хвилювання з приводу швидкості та якості процесу купівлі. Водночас були вагання, щодо придбання авто в сліпу. Навіть враховуючи усі «за», залишався ризик того, що авто не буде відповідати заявленим критеріям. Під час передачі коштів, автобізнесмени запевнили мене, що в понеділок здійснять безготівковий платіж на рахунок автосалону.

Минули вихідні. В понеділок 29.11.2021, по обіді прилітає скан платіжки, щодо перерахування коштів на автосалон. Нервова система починає по трошки заспокоюватись. До вечора, час від часу перевіряю наявність оголошення на mobile.de. Воно висить й надалі. Розумію, що для того, щоб автосалон побачив кошти, необхідний час. І ось, ближче до ночі оголошення зникає. Пишу про це автобізнесменам, вони кажуть, що певно німці побачили кошти та зняли оголошення. Обіцяють завтра все зʼясувати.

Наступає довгоочікуване завтра і на мою радість автосалон підтверджує, що отримав кошти у повному обсясі і готує авто та документи до видачі. На підтвердження цього, автобізнесмени скидають мені скани великого та малого «бріфа» (німецький аналог техпаспорта). На наступний день (1 грудня), мені повідомляють, що починається пошук оптимальної логістики, оскільки машина буде доставлена в Україну автовозом, тому що так безпечніше та практично однаково по грошах, у порівнянні з доставкою своїм ходом.  Слід зазначити, що про доставку автовозом я знав із самого початку спілкування і це було враховано у загальному кошторисі. З огляду на відсутність зимового комплекту гуми, для мене це був ідеальний варіант. Термін доставки був озвучений в межах до двох тижнів, тобто я розраховував на отримання авто до 14-15 грудня.

 Щоб якось відволіктись від думок про доставку та про фактичний стан авто, маючи в телефоні скан «бріфів» з повними анкетними даними власника авто, у вільний вечірній час я вирішив провести своє приватне розслідування, щодо персони вже колишнього «володаря кілець». У наш час розвинених інформаційних технологій, це не склало великих труднощів. В ході розслідування зʼясувалось, що перший власник являє собою образ класичного «бюргера» та представника «німецького середнього класу». Пан Альберт виявився досить заможною людиною, що володіє власним великим будинком, туристичною нерухомістю та бізнесом по виробництву промислового обладнання. При цьому мною було встановлено, що містечко де знаходиться автосалон та два селища у яких проживає та бізнесує Пан Альберт, розташовані поруч у радіусі 20 кілометрів. Ця інформація пролила світло на те, чому він придбав додаткову та досить специфічну грарантію на авто - 4 роки або 40000 км. Зауважу, що на той час стандартна гарантія Audi складала 2 роки або 100000 км. Для себе я зробив висновок, що Пан Альберт їздив мало, не швидко, переважно в межах місця свого проживання, в особистих та бізнесових справах. Як казали у 90-х перекупи - «дідо їздив тільки на вихідних до церкви». Забігаючи на перед скажу, що мої здогадки справдились, за 35 тис. км. на авто небуло жодного сколу, середня швидкість за весь період експлуатації склала 42 км./год., загальна кількість мотогодин 739, а витрата палива на 100 км. лише 6.6 літра.

Але повернімося до очікування! Вистачило мене не на довго, до неділі 5 грудня. В цей день я вирішую, що завтра (у понеділок) треба обов’язково написати автобізнесменам та поцікавитись долею «дідового автомобіля».

Однак вони мене випередили. Із самого ранку у понеділок 6 грудня пролунав телефонний дзвінок і я почув наступне: «авто вже у Львові на сертифікації, потім їде на розмитнення. Зараз скину фотки». Одразу після завершення розмови, прилітає 8 фоток. Відкриваю фотки та розумію - вона неперевершена! Це як кохання з першого погляду! Судячи по фото- стан ідеальний! Одразу пишу хлопцям і запитую найважливіше, коли ви мені її віддасте? Вони обіцяють післязавтра, тобто 8 грудня. Як витримати ще дві доби? Не зрозуміло! Насилу витримав до обіду 8 грудня та… повернувся до звиклої справи - замахувати хлопців.  Думаю, вони ще довго згадували мене незлим, тихим словом. І ось нарешті я почув довгоочікуване: «о 8 вечора ми тебе чекаємо…». Перше знайомство відбулося вже при світлі ліхтарів. Але темрява не змогла скрити красу, ідеальні пропорції та неперевершений колір Дайтони. Пан Володимир, що є головним у згаданій організації автобізнесменів, завбачливо прихопив із собою товщиномір і почав завзято штрикати ним весь кузов, від бампера до бампера. Я в свою чергу рухався за ним неначе тінь, пильно вдивляючись у дисплей приладу. Завод! Всюди завод! Ми обидвоє зітхнули з полегшенням. Після остаточного розрахунку, Пан Володимир передав мені повний пакет документів на авто та урочисто вручив комплект ключів, побажавши безпроблемної експлуатації. Через 12 днів з моменту укладення контракту, я нарешті опинився за кермом Дайтони. Залишався єдиний квест на той вечір, дістатися вончі додому по заледенілому Львову на літній шосейний гумі…