Дорога до Моря

Давно хотів почати вести журнал, але через дурного «сусіда» ніяк не було можливості та часу. Проте якось все ж треба «зніматися з якорю», тому для розкачки напишу свій шлях, яким прийшов саме до Ford і Escape. Може комусь допоможе з вибором. Або хоча б буде цікаво :)

Вирішили сім’єю спробувати пригнати авто зі Штатів та максимально якісно для себе відновити, щоб не було сюрпризів, які час від часу бувають, коли дивишся тут вже готове авто. Одразу, як і у любого новачка в цій темі, з’явилися два питання: яку машину обрати та кому з цим питанням довіритися, бо людей в цій сфері дуже багато. Друге питання – це окрема тема. Своїм вибором залишився повністю задоволеним, у підсумку все було виконано на 100% так, як і домовлялися. Але когось рекламувати і провокувати різні «срачі» бажання немає. А ось шлях вибору авто – це вже більш цікаво.

Одразу поставили собі рамки: хочемо кросовер на повному приводі, надійний та більш-менш сучасний, в максимальній комплектації, бажано ще й трохи економічний, віком до 5 років та з пробігом до 100 тисяч. А головне – з великою кількістю сучасних систем безпеки. Довго читав, дивився і зупинився на Форестері в останньому кузові, той що «краб» позаду. Саме з нього і почалися пошуки вже в США.

Оскільки хотілося комплектацію Турінг і пошкодження мінімальні, пошук швидко не відбувався. І чим довше дивилися, тим більше фокус зміщувався вже в сторону останнього Аутбека. Це була машина вже до трьох років, а не до п’яти, з чого ми починали шукати. Він частенько уходив не набагато дорожче, однак в салоні виглядав вже цікавіше. Чим довше намагалися виграти, тим більше якось розчаровувалися: те, що подобалося, уходило якось ну дуже дорого. Ще після місяця таких аукціонів було вирішено додати до пошуку Вольво ХС60. Це авто дуже подобалося, однак в бюджет могли в теорії влізти тільки варіанти 2018-19 років. І то це більше на удачу, бо Аутбек залишався пріоритетом.

Так в аукціонах пройшов і наступний місяць. При тому зовсім трошки не вистачило, щоб спочатку купити Аутбек, а потім був робочий варіант з ХС60. Не вигоріло. Час йшов і якось це все починало вже набридати. Порадилися сім’єю і вирішили розширяти пошук на інші марки. Подобалася Мазда СХ-5, але тільки в комплектації Signature. А це не частий гість аукціонів, там варіантів небагато, тому ціна була завищеною. Rog та Rav4 не подобалися мені, плюс Тойота йшла вже дорожче. У підсумку почали дивитися ще Тігуан, але хотілося тільки комплектацію SEL Premium. Це була б машина 18-19 років, але все одно таку нелегко знайти в наш бюджет. Були навіть пропозиції подивитися на різних преміум американців, але якось до цього не був готовий.

Так у муках якось потрапив на очі Escape, якого до цього на дорогах і не бачив. Гібрид повнопривідний по бюджету вже не лягав (про плагін мовчу, на той час це був дуже великий ексклюзив з відповідною ціною за хороший варіант), а от бензиновий двигун вже можна було розглядати. З урахуванням, що хотілося титаніум на повному приводі, то 1.5 відпав вже сам собою. Залишився 2.0, про який і почав посилено читати різні форуми та дивитися огляди. Потім ще й побачив, що в Європі це оновлена Куга, що пізніше дуже допомогло з пошуком запчастин (про це вже в наступному дописі, тут і так многа букав :)).

У підсумку все те, що дізнався про машину з технічної точки зору, переконало зупинитися на цьому авто. Вже після викупу, коли натрапив на товариство фордоводів України і почав спілкуватися з іншими власниками, це переконання у правильному виборі тільки збільшилося. Тому з нетерпінням чекав, поки авто припливе і закінчиться ремонт.

На цей момент, коли вже звик до Моря, як дочка називає машину, задоволений усім. Машинка дуже файно їде, от прям в задоволення. 250 коней – це дійсно круто. В середині комфортна, для людини зі зростом 173 місця навіть забагато і спереду, і позаду. Топова акустика – окреме задоволення :)