Зустріч брата близнюка та покатухи

Отже минулий тиждень був динамічним і запам'ятався, як приємними так і не дуже подіями: загострення хвороби, лікарня, платні фіз процедури в комунальній лікарні..., зустріч з колегами ріоводами на дорогах міста Суми, виїзд на природу.

Що ж почнемо з головної як на мене події. Сьогодні їду з лікарні і бачу ту саму рестайлову 4ку, але не встиг сфоткати проїхав далі. Саме через те що довго не міг її сфоткати, я її нарік "Невловима".

Думаю ну подумаєш я її шукав пів року може ще випаде нагода. Але чуйка мені підказала, ось твій шанс. Ну я забрав пасажирів і трішки зробив крюк, бо був певен що Невловима ріо буде саме там, і чуйка не підвела.

Так знаю трохи невдалий ракурс, але не буду ж я вибігати на дорогу щоб пофоткати автівки. Але навіть на цих фото можна побачити відмінності, звичайно простому обивателю як от пішоходу це важко помітити, та от уважні водії помітять.

Наприклад відсутність камери заднього огляду, штамповані диски, галогенова оптика (в мене стоять лінзи), форма ПТЛ (протитуманні ліхтарі), на рахунох лед дхо не певен можливо декор а можливо і лед дхо, на скільки я пам'ятаю МКПП, за двигун не скажу, може бути як 1.4 так і 1.6 в базовій комплектації.

Та все ж загалом що комплектація престиж у мене (максималка по Україні) що в комплектації бізнес (а я певен що це саме бізнес)  автівки виглядають як близнюки. Та власника не було біля авто чи скоріш за все власниці, тож я пофоткав і поїхав далі, про себе побажав авто і його власнику всього найкращого, водить він/вона впевненно та динамічно що цілком підтверджує надане мною прізвисько "Невловима". А ми йдемо далі...

Минулого понеділка самопочуття різко погіршилося, відкладати далі було вже нікуди (план був дотягнути до липня), ліг на денний стаціонар, поки те се, бумажка аналізи, платні процедури...

За понеділок - вівторок об'їздив лікарні й аптеки.

Процедури, крапельниці, та головний напряг це парковка. Перед лікарнею навіть не намагався та все забито. Іноді вдавалося запаркуватися біля парковки мед центру чи навіть лікарні.

 Та ще за щасливим збігом обставин у дворі. Де натрапив на рестайлову 4ку але РіоХ (це хетчбек ріо з підвищеним кліренсом).

Так є відмінності. І не лише за виглядом, хоч це і Престиж. Та в Ріо і РіоХ він відрізняється. Кнопка старт/стоп, панель приладів 4,5 supervision у мене 3,5 convi, далі вже схоже комера заднього огляду, лінзована оптика плюс лед дхо, 1.6 АКПП.

Диски подібні моїм тільки радіус по моєму 16й (можу помилятися). Приємна несподіванка зустріти подібне авто. Після процедур і крапельниць вирішив проїхатися до Чеха по моєму це був четверг.. І тут вірте не вірте але під'їжджаю я до повороту на парковку фудхаусу і кого ж я бачу))

Бачу вантажівка стала посеред парковки що лише або виїхати або заїхати. Ну я такий давай пропускати колегу на дорестайловій 4ці він мене пропускає я його. Але моя взяла і спершу він проїхав

Була така в нас взаємо жестикуляція на тему хто кого пропустить).

 Ну а далі озеро Чеха. День, людей небагато можна приїхати перепочити. 

Це теж четверг потрібно було результати досліджень забрати з однієї лікарні  і відвезти в ту де я лежав.

Поки їхав розпочалася злива з грозою. Але і ту я натрапляю на кіа ріо. 3тє покоління хетчбек по моєму для європейського ринку.

А в неділлю вирішив поїхати погріти свою хвору спину на галявину на Блакитні озера.

Та не знаю як сталося, я ні до чого, стояв собі біля фудхаусу аж раптом кіа ріо седан 2 покоління гріх не сфоткати)

Поїхав звичним маршрутом, біля річки грунтова, далі йде більш менш дорога без ям. Цього разу заїхав з іншого боку, там де інші боялися їхати проїхав я а трохи згодом і копійка.

Трішки утрамбував траву без ям нічого ніде не зачепив.

От власне і сама галявина. 12:30 нікого нема.

Коли збиралися вже 16:30  приїхала ще одна автівка, а ще трохи згодом ще одна приїхала сюди.

Сам не знаю чого але поїхав ще в бік "яхт клубу".

Дорога туди теж норм, а далі не надто ну якщо дуже захотіти і мати досвід їзди бо таким бездоріжжям можна попитати щастя, саме так я подумав коли хюндай акцент поїхав далі.

Як на мене дорога ще не висохла і помітні колії від квадроциклів. Що хочу про них сказати, ну то шо малі шкети на них ганяють без дозволу дорослих то ще півбіди. Коротше їду назад бачу чєл на квадріку за мною, зараз думаю проїду трохи далі і поступлюся дорогою... Тільки я починаю швидше рухатися як цей неадекват об'їжджає по правий бік і добре що не в бочіну мені, плюс до того ледь не врізався у велосипедистів. Але на цьому не закінчилося. Їду вже по дорозі поворог наліво в мене головна, тут олені на мотоциклах на повній швидкості ігноруючи пдр  їдуть не спиняючись. Добре що моя чуйка почуяла неладне і я пригальмуав а то б ці неадеквати врізалися мені в бочіну. Блін а там в мене пасажири були, але блін є розум в тих макітрах? 

Заради справедливості зазначу одна адекватна мотоциклістка лише не проїхала а пропустила мене, хоча вона повертала  теж наліво. Але всеж рік тому трагедія декого не навчила, ви не Боги, ви не маєте переваг на другорядній дорозі, вас не завжди можна вчасно помітити.

Такс відійдемо від негативу. Цього разу зустріч біля Саму кіа ріо 3 покоління седан збірка для ринку колишнього снд.

Ну може бути як 1.6 та 1.4, комплектація не базова. Загалом теж на вигляд цікаве авто.

Та і загалом помітив багато ріо саме 3тього покоління.

Загалом знайшов позитивні речі в не надто позитивній ситуації, далеких поїздок не розглядаю нема ні грошей (коли я їх планував бензин був дешевший 30 грн, платня трохи більшою, здоров'я теж і найголовніше не було повномасштабної війни) ні здоров'я, загалом по Україні виходило десь 5,5 тис км це з врахуванням поточної ситації (а до того мало не 9 тис. км.). В планах це Посульські кургани, Батурин (нема грьобаного ковіда), ну і Качанівка та ті місця. Але подивимося. Головне для мене зараз це бути в Сумах, це моє рішення і вважаю його правильним, не зможу я бути в іншому місці ну не зможе душа, при всій повазі до інших міст та областей України. Ви бачите що зараз з Харківщиною її тупо знищують кабами/карами, балістикою. 

Всім миру, якщо можете відпочивайте, мандруйте живіть, так ми прикордоння так наша доля, нехай з нами буде Сила завжди.