Мобільний додаток
Ще більше зручності! Миттєві сповіщення про всі актуальні події вашого профілю!
Хоч система вже була запущена, і будівництво підходило до завершення, проте залишалось багато нюансів, які потрібно було виправити. Мотивації додала афіша, з проведенням змагань в Івано-Франківську, до яких залишався тиждень. Було прийнято рішення, будь-якою ціною їх відвідати.
За тиждень часу потрібно було: вирішити проблему з підтікаючою тормозною трубкою;
встановити вентилятор на систему охолодження(механічний вентилятор після заміни шківа не вставав на місце); відремонтувати не працюючий куллер охолодження на підсилювачі для сабвуфера; підключити обидва підсилювачі за грамотно розвести проводку на задній стінці. Та врешті налаштувати систему в фінальному варіанті.
Кінцевий вигляд стінки. Сабвуферний підсилювач на ремонті куллера
Зібраний фронт. Та вентилятор охолодження, за пару хв до встановлення😀
Враховуючи, що все це робилось після роботи, часу на пристрілку системи не залишилось зовсім, тому акцент був на механічну частину машини, банально щоб доїхати😀
І ось, день проведення змагань, ми виїжджаємо на місце проведення(200км від дому). Так як початок був на 11 годину, вирішили з запасом виїхати о 5 ранку(дуже не даремно).
Вже після перших 20км почались проблеми. Стрілка температури почала замітно повзти вгору. І здавалося б, не біда, за день до цього встановлений електричний вентилятор. Проте, при включенні вентилятора різко зростав вольтаж на генераторі, до 15в, і двигун від навантаження генератора просто помирав. При цьому відбувався дисонанс, електровентилятор, який охолоджує двигун, своєю роботою максимально його навантажує, і він гріється ще сильніше. В результаті ми їхали без вентилятора. Хоч і погода на вулиці була холодною і вітряною, це не сильно нам допомагало.
Зʼявилась підозра на заклинивший термостат, в польових умовах вирішили його зняти. Однак, під кришкою очікував сюрприз, його хтось зняв вже до нас. Виходить, шо система постійно працювала по великому кругу, але цього їй всерівно не вистачало. Однак, ми вирішили не здаватись, і всерівно їхати в сторону змагань. Наступні 150км дороги ми їхали в такому форматі: 10 хвилин їдемо, 10 вистигаємо на узбіччі. По годиннику було зрозуміло, що 5 годин, які ми виділяли на дорогу, нам не вистачило, і реєстрація почалась, а ми ще на половині дорозі від місця призначення.
Однак, ми не здавались, і таки добрались до місця своїм ходом. Загалом, 200км дороги заняло в нач цілих 6 годин😀.
Впринципі, після цієї дороги, думки про змагання, вже були на задньому плані. І як не дивно, я накосячив….
Зареєструвались ми в клас стін, з обмеженням потужності в 5000вт. Правила змагань формату DbDrag передбачають 2 заміри. Перший- кваліфікаційний, де судді оцінюють автомобіль за правилами, та заміряють потужність, визначають пару для фінального заміру в моєму класі. Та фінальний замір- битва за перше місце в класі.
І ось- кваліфікаційний замір, машина пройшла по правилах мого класу, все добре. Залишилось тільки заміряти потужність. На замірі, втомлений після дороги, я перекручую гучність, та перехожу за межу допустимої потужності. В результаті потрапляю на останнє місце в класі. Але попереду ще залишається один замір. Коли дійшла черга до наступного заміру, я вирішив не ризикувати, і хоча б зафіксувати якийсь офіційний результат. Тому, плавно набираючи потужність, зупинився на 3000вт, і показав результат 153.1 дб. Перша офіційна цифра, проте для призового місця її було недостатньо.
Однак, настрій це не зіпсувало, так як ще за день до цього система була навіть не зібрана, та повністю не пристріляна, тому сильних надій на призове місце і не було. Ціль була- доїхати до місця, та показати проект в люди. І це в нас вийшло, на музичній паузі між замірами, відбувся перший музикальний запуск. Машина зібрала навоколо себе багато глядачів, зробила зачіски багатьом дівчатам. Близько 20хвилин прослуховування, і знову поломки. Знову перегрівся мотор, та паралельно вийшла з ладу кнопка на запуск магнітоли. Охочих послухати машину було багато, однак були вимушені зупинятись, так як магнітола перестала працювати.
На цій ноті, близько 17 години ми вирішили не чекати нагородження, було зрозуміло, що призового місця машина не заняли, та повертатись додому. Так як знали, що дорога назад буде не менш важкою. В гараж машина повернулась близько 2 ночі. Можна сказати, шо з нею я провів майже 24 години часу. Сильно втомлений, голодний, змерзлий, однак дуже щасливий від поїздки, яку я запамʼятаю на все життя, поїхав додому).
